Про це повідомляє ВВС-Україна.
Жителі австралійського містечка Кернс бачили кажанів, які падали з дерев на подвір'я, басейни та інші місця.
Рятувальники зі служби захисту дикої природи знайшли тварин, які вижили. Вони скупчувались на гілках і ближче до землі.
"Це було абсолютно гнітюче видовище", - сказав рятувальник Девід Вайт.
Дослідники з університету західного Сіднея опублікували свій висновок щодо близько 23 тис. летючих лисиць. Добровольці відвідали сім зон проживання летючих лисиць після періоду екстремальної спеки і підрахували їх кількість загиблих тварин.
Вчені вважають, що плодові кажани померли 26 і 27 листопада. Вони сказали, що тварини не змогли вижити при температурах, що перевищували 42°C.
Провідний дослідник, еколог, доктор Джастін Велберген вважає, що "біблійний масштаб" смертності може бути навіть вищим, тобто аж до 30 тис., тому що деякі зони проживання не врахували.
Згідно з урядовою статистикою, до листопада в Австралії було лише приблизно 75 тис. летючих лисиць.
"Такого роду події не відбувалися так далеко на півночі Австралії з часів заселення континенту людьми", - сказав доктор Велберген, який є президентом Австралійського товариства летючих тварин, неприбуткової групи зі збереження цих видів.
Очкова летюча лисиця має таку назву за світле хутро навколо очей. Її також можна зустріти в Папуа-Новій Гвінеї, Індонезії та на Соломонових островах.
В Австралії цей вид зустрічається лише в невеликому дощовому лісі на півночі штату Квінсленд, де він допомагає запилювати місцеві дерева.
Доктор Велберген сказав, що близько 10 тис. кажанів іншого виду, чорних летючих лисиць, загинули від спеки протягом того самого дводенного періоду.
Коли температура перевищує 42°C, то летючі лисиці часто зазнають смертельного теплового стресу, говорять вчені. Протягом листопадової спеки у Кернсі зафіксували найвищу температуру в 42,6°C.
Як вважають експерти, летючі лисиці не більш чутливі до екстремальної спеки, ніж деякі інші види.
Але оскільки вони часто збираються у містах у великій кількості, то їхня смерть може бути більш помітною і її легко задокументувати.
"Це викликає занепокоєння щодо долі інших істот, які ведуть більш таємничий, усамітнений спосіб життя", - говорить доктор Велберген.