Кобзар Тарас Силенко: радянський патріотичний марш "Священна війна" - це, насправді, пісня вояків Армії УНР

Про це на своїй сторінці у Facebook заявив відомий краєзнавець та журналіст, популяризатор історичної спадщини Євген Букет з посиланням на дослідження кобзаря, заслуженого артиста України Тараса Силенка, повідомляє Еспресо.TV.

Читайте також: 100 років: 10 фактів про Злуку УНР і ЗУНР та День Соборності

"Виявляється, що чи не найвідомішу радянську пісню часів Другої світової війни скалькували з української пісні часів визвольних змагань", - зазначив він.

За словами Букета, вперше він почув про це від Силенка минулого, 2018-го, року на вшануваннях героїв Холодного Яру.

На прохання журналіста, а також композитора та піаніста Андрія Бондаренка, котрий теж долучився до обговорення, Силенко навів посилання на друковані джерела, на підставі яких він стверджує про "запозичення" радянськими музичними пропагандистами творчого доробку своїх ворогів:

"1. Спогад Юрія Степового "Повстань, повстань, народе мій!" (з книги "Кость Блакитний, отаман Степової дивізії", стор. 23 - 25).

2. "Літопис УПА", том 25, стор. 59 - 60.

3. "Пісня - то моє життя", стор. 450".

Як можна пересвідчитися, у 25-му томі "Літопису УПА", присвяченому пісням Української Повстанської Армії, дійсно наводиться віршована основа й ноти даного маршу - спершу яскраво проукраїнського, а пізніше перероблено на чи не найвідоміший радянський.

У наведених вище книгах також можна дізнатися про те, що авторство пісні так і лишилося невідомим, тобто народним. Але її історія починається в Україні й ще за Української Народної Республіки, а не 41-го року на Білоруському вокзалі у Москві, де нібито вперше пролунала "Священна війна".

Імена тих, хто саме із захисників України у 1917-1922 рр. та у 1940-1950-их рр. виконував цей твір, не встановлено, однак, це точно були не червоноармійці, впевнений Силенко.

• Лебедєва-Кумача ще за життя засуджували за численні факти плагіату. Однак, завдяки особистому заступництву Йосипа Сталіна покарення ним було уникнуто.
• Спільно з Александровим за дорученням диктатора він також написав гімн Радянського Союзу.
• Варто нагадати, що "білогвардійський" романс "Поручик Голицын" (рос.) також колись був "бандерівським" й називався "Мій друже Ковалю". Вже у 70-их рр. ХХ ст. московський співак у стилі табірного "шансону" Михайло Звездинський скопіював цей твір полтавчанина Григорія Гончаренка та закарпатця Миколи Матоли та видав його за власний.