Про це пише Naked Science.
Біологи з Техаського університету в Остіні провели невелике дослідження за участю добровольців і з'ясували, що активність їх скроневої частки підвищувалася при забуванні інформації - в порівнянні із запам'ятовуванням.
Попередні дослідження в порівнянні процесів забуття і запам'ятовування зосереджувалися на таких зонах мозку, як прифронтальная кора і гіпокамп. Перша бере участь в організації складної когнітивної поведінки, наприклад в процесі прийняття рішень, а друга - центр консолідації пам'яті.
Автори статті зосередилися на скроневій частці - зоні, яка спільно з гіпокампом бере участь у формуванні довготривалої пам'яті і разом з тим обробляє візуальну і слухову інформацію.
В ході невеликого досліду вчені показували чоловікам і жінкам серію різних картинок і в процесі просили запам'ятати одні й забути інші. Добровольці не мали психічних і неврологічних захворювань. Під час показу картинок автори стежили за роботою вентральної скроневої частки за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ).
Сканування показало, що, коли люди намагалися забути зображення, активність скроневої частки ставала більш вираженою в порівнянні із запам'ятовуванням, але не досягала піку. Дослідники назвали її помірною активацією (moderate activation). Відкриття узгоджується з гіпотезою немонотонної пластичності (non-monotonic plasticity hypothesis), яка передбачала, що помірне збудження повинно приводити до ослаблення синапсів.
Крім того, вчені помітили іншу цікаву особливість: люди успішніше забували сцени оточення, ніж обличчя. Автори пов'язують це з емоційним забарвленням, яке у випадку з людським обличчям може впливати на успішне ненавмисне запам'ятовування.
Дослідження процесів забування необхідне не тільки для розуміння фундаментальних принципів роботи мозку, а й для розвитку фармацевтичних препаратів, які допомогли б боротися з травмуючими спогадами.