Про це він розповів в інтерв’ю "Укрінформу".
"Найважчих було кілька. Звісна річ, це був перший день, коли все так зненацька сталося, і цей стрес такий шалений. Коли я зрозумів, що вже все, приїхали. І боявся, бо маю не дуже високий больовий поріг, тому найбільший страх був – що я там не витримаю, коли почнеться фізичний вплив", - поділився Сущенко.
Другий складний день, за його словами, був, коли в СІЗО "Лефортово" сталося самогубство.
"За статтею про наркотики один в`язень сидів у ізоляторі якраз навпроти моєї камери. І увечері, коли наглядачі збирали сміття, і у нас було відкрите віконце для харчування, чуємо вереск: людина повісилася. І найбільше мене вразив не сам факт смерті, а те, що його тіло вивозили на тих самих візках, з яких нам роздавали їжу", - розповів журналіст.
Ще один складний період, за відчуттями Сущенка, - етапування до колонії.
"…І третій випадок - це етапування (до колонії) в "столипіні", коли нас набили у вагон як оселедців на цілих 28 годин, та Кіровський централ. Зрозумійте, я 2 роки фактично перебував у ізоляції, був обмежений у спілкуванні - адвокат, консул і сусід. І тут я потрапляю в вагон "столипін"… Мене вивозять з "Матроської тиші", а з іншого ізолятора – "Медвєдкова" - 13 загартованих чолов'яг, у частини з них – не перша ходка. Я, коли побачив цю масу людей, зрозумів, що компанія не з веселих. Очікуючи якихось рухів, я ці 28 годин, поки ми з Москви їхали, фактично не спав", - сказав Сущенко.