Про це йдеться у сюжеті Лесі Іванової "Без броні" для програми "Наші гроші з Денисом Бігусом".
У 2016 році Міноборони замовило у Харківського конструкторського бюро машинобудування, що входить до складу державного оборонного концерну "Укроборонпром", пів сотні бронетранспортерів. Спочатку корпуси для них планували робити з українського металу – сталі марки 71, яка є базовою сталлю для БТР-4. Однак через довгий виробничий ланцюжок ця ідея провалилася. Завод у Лозовій не зміг виконати своїх зобов’язань з постачання готових корпусів на харківський завод, відтак останній отримав лише 20 недороблених замість майже пів сотні готових.
Тому у грудні 2018-го ХКБМ замовив 33 тони фінської сталі марки Miilux Protection 500, яку раніше вже використовували для виготовлення БТРів, у офіційного дилера виробника, польської фірми Texprotect.
У березні її привезли, але військова прийомка (спецпідрозділ Міноборони, який контролює якість виробництва та ремонту), її відбракувала через проблеми з маркуванням, супровідними документами і, головне, хімічним складом сталі, який не відповідав українським вимогам. Останні містяться в результатах дослідження профільного Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона. Іще у 2015 році ХКБМ замовив Інституту окреме дослідження щодо різних імпортних сталей. Там встановили, який саме вміст легуючих елементів (корисних складових на кшталт нікелю та марганцю) і шкідливих домішок (на кшталт сірки та фосфору) має бути в металі, щоб шви БТРа зварилися нормально, і щоб сталь від термообробки не втратила свої бронеякості. Ці вимоги навіть вписано в конструкторську документацію.
Тому хімічний склад повинен був обговорюватися з постачальником на старті. Але в договорі щодо фінської сталі цього не було, через це завод придбав сталь хоч і якісну, але не ту, котра є оптимальною для виготовлення БТР-4Е у затвердженому самими конструкторами вигляді.
"Та замість визнати і виправити помилку керівництво заводу вирішило вмовити Міноборони використати вже куплену партію сталі. Зокрема наполягав на цьому директор ХКБМ Олексій Бабіч, котрий і підписував "неправильний" договір. Бабіч на той час був відсторонений концерном через скандал із розслідуванням про масштабну корупцію в оборонці - він виявився одним із фігурантів. Однак навіть не маючи повноважень на заводі - він проводив нараду, на котрій переконував працювати саме із фінською сталлю", - йдеться у розслідуванні.
В результаті перемовин конструктори і військові вирішили провести нові дослідження і "відстріл" як цілих шматків купленої сталі, так і в подальшому зварених швів для того, щоб вирішити що робити далі. Але навіть цю перевірку досі не завершили. В Інституті Патона різними способами зварили кілька зразків саме цієї сталі із заниженим вмістом легуючих і перевірили шви на міцність, знайшовши ділянки з нижчими показниками твердості і надавши своє резюме: такий метал для корпусів БТРа використовувати можна лише за умов додаткових робіт - приварювати вздовж усього шва додаткову підкладку із бронесталі. Це викликало нову хвилю затягування робіт: завод вважає проблему вирішеною і хоче ставити підкладки, а прийомка каже, що це не той БТР, який вони замовляли.
Таким чином строки поставки зірвали, і Міноборони досі не отримало БТРи. Міністерство виставило заводу штраф на 82 млн грн за зрив контракту. Завод же хоче оскаржити штраф у суді і ще судиться із Міністерською прийомкою щодо її рішень по відбракуванню металу. За останньою інформацією, на ХКБМ із запланованих півсотні машин – наразі зібрана лише чверть, із тих корпусів, котрі спромігся за цей час виготовити Лозівський завод із українського металу.