Ексцентричний 69-літній диктатор був винний у численних порушеннях людських прав громадян власної країни і пов'язаний з численними терористичними акціями в різних частинах світу, розповідає Еспресо.TV з посиланням на освітній проект JNSM.
У січні 1970 року Каддафі став прем'єр-міністром і міністром оборони. Протягом року на території Лівії були ліквідовані американська, британська та італійські військові бази, протягом наступного - націоналізовані всі банки і практично всі нафтодобувні і переробні компанії, конфіскована земельна власність всіх іноземців. З 1971 року Каддафі розпочав у країні культурну революцію, направлену на викорінення невластивих ісламу проявів суспільного і повсякденного життя, впровадження законів шаріату, боротьбу з "ворогами революції" - комуністами, атеїстами, радикальними ісламістами.
Надихнувшись ідеями побудови соціалістичного суспільства, заснованого на ісламі, Каддафі сформулював власну ідеологію, викладену в його головній праці - "Зеленій книзі" - народовладдя на основі ісламістських і анархістських догм: в 1977 році було проголошено створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії, уряд розпускався, міністерства замінялись на колективні органи керівництва, а законодавча влада передавалась Загальному народному конгресу. Сам Каддафі ставав Лідером революції і формально не був керівником держави.
Прибутки від нафтовидобутку лівійське керівництво направляо на соціальні потреби, що дозволило до середини 1970-х років реалізувати масштабні соціальні програми, ліквідувати голод, суттєво покращити систему освіти і охорони здоров'я. На зовнішній арені Каддафі, як послідовник панарабізму і панісламізму, неодноразово намагався об'єднати Лівію з іншими країнами - Єгиптом, Тунісом, Сирією, Марокко, втручався у справи сусідніх країн (Судан, Ліван, Ефіопія, Уганда, Сомалі, Чад). З 1980-х років організував на території Лівії тренувальні табори для повстанських груп різних країн, фінансував багаточисельні національно-визвольні, революційні рухи і терористичні організації по всьому світу. Гучні теракти, які мали лівійський слід, дали підстави для бомбардування країни США в 1986 році і введення міжнародних санкцій в 1990-х роках.
Взимку 2010-11 років в країнах арабського світу прокотилась хвиля антиурядових демонстрацій і протестів.
Лівія не стала виключенням. Основними причинами народних виступів там стали високий рівень безробіття, корупції, жорстка цензура і переслідування інакомислення, яке ще до до кінця 1980-х років супроводжувалось убивствами. Немалу роль відіграла і особиста постать Каддафі - авторитарний лідер, який був при владі понад 42 роки, захопив більшу частину неприватизованої ресурсної бази Лівії, значна частина прибутків якої йшла на підтримку корупційного бюрократичного апарату країни і придушення виступів політичних і кланово-племінних опонентів.
Це і стало причиною його кінця.