Ця подія стала фактичним завершенням Французької революції і початком правління Наполеона, передає Еспресо.TV з посиланням на освітній проект JNSM.
10 листопада під загрозою фізичної розправи була зібрана мінімально необхідна для кворуму кількість депутатів верхньої палати (Ради п'ятисот), які прийняли рішення про розпуск Директорії і передачі влади тимчасовому уряду, що складався з трьох консулів, і створення двох комісій із 25 депутатів у кожній, які негайно почали роботу над новою конституцією, котра була прийнята 24 грудня 1799 року і підтримана на загальнонаціональному плебісциті в січні-лютому наступного року.
Як перший консул, Наполеон Бонапарт отримав право призначати членів Державної ради і провести у Франції численні реформи в армії, цивільному законодавстві, освіті, адміністративному устрої і фінансовій системі країни. Він зумів закріпити основні громадянські завоювання Французької революції, залагодити конфлікт з католицькою церквою, розправитися з якобинцями, що поклало край революційній анарахії.
"Успішні реформи, економічна стабільність і переможне завершення війни з Другою коаліцією дали можливість Наполеону у 1802 році стати довічним консулом, а ще через два роки змінити конституцію, за якою він став імператором Франції", - зазначається у повідомленні.
Інші важливі події цього дня:
9 листопада 1976 року - на прес-конференції для іноземних журналістів у Москві на квартирі журналіста Олександра Гінзбурга голошено про Українську групу сприяння виконання Гельсінських угод (УГГ). Її головою став Микола Руденко, а до складу серед інших увійшли Олесь Бердник, генерал Петро Григоренко, колишній політв'язень Левко Лук'яненко, поет Олекса Тихий.
Своїм головним завданням УГГ вважала "ознайомлення урядів країн-учасниць і світової громадськості з фактами порушень на терені України Загальної декларації лрав людини та гуманітарних статей, прийнятих Гельсінкською нарадою". Вона прагнула спромогтися втілення в радянську дійсність "Загальної декларації прав людини", сприяти виконанню "гуманітарних" пунктів "Заключного акту Наради", боротися за суб'єктність України на міжнародних нарадах з обговорення виконання Гельсінських угод та уможливити акредитацію іноземних журналістів в Україні. Практична діяльність членів групи зводилася до збору документів і матеріалів про порушення прав людини в Україні, переправлення їх за кордон, апелювання до радянських і партійних органів влади, а також цілеспрямованим відстоюванням прав віруючих, євреїв та кримських татар.
9 листопада 1995 року - у Страсбурзі затверджено рішення ПАРЄ про вступ України до Ради Європи в якості її 37-го члена. Це символізувало визнання суверенності України і її залучення до активного формування спільної європейської політики.