Природно, захід цей проходило на тому самому місці, де діяв нацистський табір знищення в Польщі. Уся увага була зосереджена на тих літніх в'язнях табору, що вижили. Сотні з них прибули на місце, але трималися окремо в двох великих групах, що стояли на відстані одна від одної, пише ізраїльська газета Haaretz.
Їх запросили два різних організатори цієї події. Польських громадян, що колись були ув'язненими цього концтабору, запросив польський уряд. Євреї, також колишні ув'язнені в цьому страшному місці, відгукнулися на запрошення Всесвітнього єврейського конгресу, а привезли їх не з Польщі, а з усіх куточків планети Земля за допомогою авіарейсів.
Протягом всього заходу ставав зрозумілий один момент. Вже за тим порядок, в якому читалися промови і за часом, виділеним різним національностям і віросповіданням, можна було зробити висновок: це були зовні спільні урочистості, в якому насправді було проведено жорсткі лінії демаркації між поляками і євреями. Тодішній президент Польщі Броніслав Коморовський і президент Всесвітнього єврейського конгресу Рональд Лаудер розділили витрати чітко порівну.
"І тільки одна країна красномовно була відсутня на цьому торжестві, а саме Росія. Та сама Росія, яка сьогодні намагається наслідувати славу Радянського Союзу, чия Червона Армія звільнила Аушвіц-Біркенау (хоча в складі СРСР були 15 республік, що стали сьогодні суверенними націями), так ось, Росія цей захід бойкотувала", - нагадує видання.
Тоді, в січні 2015 року, у Східній Європі панувала напруженість, викликана російською анексією Криму, а також загарбницьким вторгненням Росії до східної України. Ці події відбулися лише за рік до того, так що занепокоєння Східної Європи з приводу можливої російської агресії були на піку. Польща, як завжди, підозріла щодо Росії і міцно вкорінена в таборі НАТО, навряд чи була в захваті від перспективи прибуття президента Володимира Путіна. Адже це була не тільки річниця визволення табору від нацистів. Це була ще й роковини початку травматичної для Польщі російської окупації, а також подальших 40 років комуністичної диктатури під цілковитої владою Кремля, які послідували за нею. Зі свого боку, Путін навряд чи хотів з'явитися на заході, організованому і керованому Польщею. Так що, коли Путін не отримав особистого запрошення, його прес-секретар оголосив, що Росія не буде представлена.
Потім стався маленький дипломатичний інцидент, коли тодішній польський міністр закордонних справ Гжегож Схетина сказав, що взагалі-то Аушвіц звільнили не росіяни, а українці. З технічного боку справи, Схетина не перебільшував. З'єднання, які визволили Аушвіц, належали до Першого Українського фронту, а значить, ними командували українські офіцери. Але з точки зору Росії, ця заява була названа "наклепницькою і цинічною", як висловився російський міністр закордонних справ Сергій Лавров, який стверджував, що в Червоній Армії всюди воювали радянські солдати, незалежно від національностей. Після всіх суперечок, більшість гостей, які брали участь у поминальній церемонії в Аушвіці, відчули полегшення, коли дізналися, що їм не доведеться дивитися Путіну в очі на цьому місці.
Минуло п'ять років. 75-річчя визволення Аушвіц-Біркенау відзначається двома великими заходами, на які знову-таки приїдуть делегації з усього світу. Той захід, який пройде в самому таборі смерті в понеділок, буде мати виключно польське представництво. Виступає там один лише тільки польський президент Дуда.
Дуда при цьому красномовно відсутній на пам'ятному заході, що проходить у цей же час в Єрусалимі й зорганізований ізраїльським президентом Реувеном Рівліном. У четвер Володимир Путін став одним з головних виступаючих на цьому заході, що відбувся в присвяченому Голокосту меморіальному комплексі Яд Вашем.
"Так чому в Яд Вашемі дозволено виступати Путіну і представникам держав-переможниць в особі Британії, США і Франції, але не дозволено виступити представнику Польщі? У телевізійному інтерв'ю, показаному по громадському телебаченню в понеділок увечері Дуда сказав, що найкраще місце для відзначення річниці Аушвіца - це Аушвіц. І це резонна заява.
"Минуле ніколи не вмирає. Воно взагалі ще не пройшло", - писав у своєму знаменитому тексті Вільям Фолкнер. А у випадку з Голокостом минуле - це сьогоднішня геополітика. Польща знову опинилася біля розбитого корита, а Ізраїль виявився змушеним стати на бік Росії", - наголошує автор матеріалу Аншель Пфеффер.