Серед іншого, дані Держстату засвідчили нову цікаву тенденцію – від початку карантину 54% людей знайшли роботу у сфері сільського господарства, хоча раніше частина цих людей працювала у торгівлі. Приблизно половина усіх безробітних – це люди з вищою освітою. Отже, можна припустити, що в Україні вища освіта не гарантує отримання роботи взагалі, і високооплачуваної роботи зокрема.
За словами очільниці відділу дослідження рівня життя Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи Національної академії наук України Людмили Черенько проблема в українській економіці не в тому, що не можна знайти будь-яку роботу, а в тому, що всі вакансії низькооплачувані. Люди їх не хочуть та відмовляються від них. Вони прагнуть знайти роботу з вищим заробітком, шукають її та не знаходять. Тему з освітою можна розділити на дві. Перша – про людей, які дійсно отримали освіту в плані знань, а диплом був лише офіційним сертифікатом цих знань. І зовсім інша справа, коли люди практично не вчаться, а лише отримують диплом. Це стало ознакою останніх років. Це цілий сегмент отримувачів дипломів без відповідних знань і, на жаль, це відбувається і на рівні вищої освіти, оскільки в суспільстві немає запиту на знання, а є запит на дипломи. Я очікую, що відбудеться значна трансформація і вища освіта буде все менш потрібною. Люди будуть шукати інші шляхи для отримання кваліфікації та навичок. Якщо говорити про вищу освіту як знання, то за весь період незалежності ми спостерігаємо, що вища освіта – це єдиний чинник, який знижує ризики бідності. Навіть якщо людина не працює за набутою спеціальністю, однаково, вона має більше шансів заробити. Навіть сім’я, у якій є хоча б одна людина із вищою освітою, має нижчі ризики бідності. Можливо, це частіше можна пояснити кращою адаптивністю осіб, які все-таки отримали якусь освіту. Вони краще реагують на зміни в середовищі, їм легше орієнтуватися в тому ж пошуку роботи, і, звичайно, роботодавці віддають перевагу людям з вищою освітою.
За матеріалами НАН України.