Як розповіла в коментарі "Еспресо.Захід" голова громадської організації "Дом 48.24" Наталія Вишневецька, у квартирі вже проживають перші мешканці.
"Жінка припинила отримувати дитячі виплати (по догляду за дитиною до трьох років.– Авт.) й не мала змоги платити за орендоване житло. Заборгувавши орендодавцям гроші, залишила в заставу документи. Розпорядники житла виставили її на вулицю разом з маленькими дітьми. Йти вони не мали куди. Ми уже підшукали для жінки роботу і допоможемо їй повернути документи".
На Івано-Франківщині функціонує кризовий центр для жертв домашнього насилля, але розташовується він у Верховині. Це – приблизно за 120 км від обласного центру. Туди складно дістатися вночі, та й не всі жінки виявляють таке бажання, адже тоді доведеться покинути роботу, а їхні діти не зможуть ходити до школи...
"Кризова кімната розрахована не нетривале перебування (згідно з чинним законодавством, на 10, щонайдовше – на 20 діб. – Авт.). У ній жінка може перебути якийсь час з дітьми, наприклад, якщо її чоловік нап'ється і вижене посеред ночі на вулицю. Зранку він прийде до тями і з ним уже можна буде про щось говорити, але ж не ночувати родині просто неба, – пояснює Наталія Вишневецька. – Поліцейські кажуть, що така кімната потрібна, бо коли виїздять на такий виклик, нічого не можуть вдіяти: ані кривдника не мають де подіти, бо ж немає медвитверезників, ані його жертв, тож і виходить, що по кілька разів за ніч виїжджають на виклик за тією самою адресою. Державні органи влади наразі заперечують таку необхідність. Мовляв, якщо жертва домашнього насилля справді потребує прихистку, то не буде впиратися і поїде у Верховину. До слова, за сім місяців до місцевої поліції надійшло 2,5 тисячі звернень за фактом вчинення домашнього насилля. З них 2,1 тисячі – від жінок і понад три десятки – від дітей".
Цей пілотний проєкт громадська організація "Дом 48.24", створена в Івано-Франківську вимушеними переселенцями з Донецької та Луганської областей, реалізує в рамках канадсько-українського проєкту сприяння розвитку поліції. Уряд Канади звернув увагу на проблему насилля у прикарпатських сім'ях через її загострення під час карантину. На жаль, така ситуація спостерігалася не лише в Україні, а й по всьому світу: довший час перебуваючи зі своїми жертвами в чотирьох стінах, кривдники частіше розпускали руки. Канадійці профінансували приміщення, в якому можуть перебувати постраждалі (дві кімнати, розраховані на чотирьох осіб), обладнали його всім необхідним (у приміщенні є душ, туалет, телевізор тощо), оплатили роботу психолога, забезпечили мінімальним набором харчів тривалого зберігання і засобів гігієни. Крім кризової кімнати, уряд Канади профінансував також відкриття й облаштування соціальної квартири.
Проєкт розрахований на чотири місяці. У ГО "Дом 48.24" сподіваються, що зможуть переконати місцеву владу в необхідності функціонування такої кімнати та передадуть "естафету" добрих справ місту.
"У червні кризова кімната відкрилася в Києві. Наскільки мені відомо, такі кімнати функціонують також у Харкові та Кривому Розі, – каже голова громадської організації "Дом 48.24". – Кризова кімната – перший рівень надання допомоги постраждалим від домашнього насилля. Другий – кризовий центр. Їх є кілька в Україні. Третій – соціальна квартира, в якій проживають жінки, які вже готові до самостійного життя, але ще не мають достатньо коштів, щоб орендувати житло. У таких квартирах вони можуть жити кілька місяців".
Адреса кризової квартири – засекречена. Її фото ніде не публікують. Наталія Вишневецька пояснює: конспірація – життєво необхідна, бо дозволяє гарантувати безпеку жертвам домашнього насилля. Якщо кривдник погрожує розправою чи, тим паче, вдається до активних дій, радить викликати поліцію або звертатися у Службу у справах захисту дітей чи Департамент молодіжної політики та спорту. Скерувати у кризову квартиру можуть й івано-франківські волонтери, які займаються протидією домашньому насиллю.