Цементна галузь в Україні представлена вісьмома заводами, які належать чотирьом великим конкуруючим приватним компаніям — СRH, KryviyRigCement, Dyckergoff Cement Ukraine та IFCEM. Ці підприємства виробляють таку кількість цементу, якої вистачить, щоб повністю задовольнити потреби будівельного ринку і навіть більше. В цементній галузі світу сформувався майже двократний надлишок можливостей виробничих потужностей над попитом. Конкуренція країн-виробників цементу тепер багато в чому зводиться до максимального експорту на сусідні ринки з метою збереження власних виробничих потужностей, тисяч робочих місць і сотень мільйонів доларів інвестицій.
Упродовж останніх трьох років ринок в Україні не росте — його показники коливаються в межах 9,2 - 9,5 млн тонн. Відповідно, невеликим є і споживання цементу на душу населення. Виконавчий директор асоціації “Укрцемент” Роман Скільський зазначає, що споживання цементу в Україні становить лише 226 кг на людину на рік. Для порівняння у Туреччині це 882 кг, в Росії — 370 кг, в Білорусі — 350, а в невеличкій Молдові — близько 300 кг.
У контексті експансії на стагнуючий ринок України найбільша загроза наразі походить з Туреччини. Саме тому 2 вересня Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) прийняла рішення про початок антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну портландцементу та цементного клінкеру з Турецької Республіки.
Таке рішення перш за все викликано ризиком серйозної деформації внутрішнього ринку України, вважає партнер юридичної компанії “Іляшев і партнери” Олена Омельченко. "Україна вступила до СОТ (Світової організації торгівлі — прим.ред) на набагато гірших умовах, ніж Туреччина. Україна має гірший, не менше ніж в 6 разів, тарифний захист. Ситуація, що склалася, може призвести до деформації українського ринку цементу, оскільки за останні роки імпорт турецького продукту різко зріс — у 9 разів в 2019 році, і в 13 разів — станом на період з січня по серпень 2020. Саме тому з великою ймовірністю за підсумками 2020-го року в Україну може бути завезено понад мільйон тонн турецького цементу", - зазначила Омельченко.
Роман Скільський додає, що зацікавленість Туреччини в українському ринку зумовлена трьома основними факторами. По-перше, з початку кризи 2018 року Туреччина переживає дуже серйозний спад будівництва, тобто для турецьких виробників значно скоротилися можливості на внутрішньому ринку. Кількість дозволів на будівництво, виданих з 2017 по 2019 рік скоротилося на 82%, тому встановлені потужності турецьких цементних виробництв за даними Асоціації виробників цементу Туреччини були задіяні у 2018 році лише на 42% По-друге, бойові дії у Сирії – колись найбільшому експортному ринку для турецького цементу - змусила експортерів шукати нові ринки для збуту. По третє, міцні позиції української гривні, особливо на тлі девальвації турецької ліри, зробили ринок України особливо привабливим для турецького експорту.
Крім того, сприятливим чинником є морське сусідство з Україною та відносно проста логістика цементу баржами у бігбегах з перевантаженням в українських морських та річкових портах.
"З боку держави буде правильним обмежити завезення в таких кількостях того товару, який Україна може виготовляти самостійно — у відмінній якості, про яку свідчить експорт українського цементу до країн ЄС, та у достатній кількості, бо задіяно не більш як 80% виробничих потужностей цементних заводів України", – вважає Роман Скільський.
Він наголошує на тому, що значне зростання турецького імпорту може призвести до згортання інвестиційних програм (а це більш, ніж 2 млрд євро з часу приватизації галузі), скорочення тисяч робочих місць (на сьогодні в галузі працює понад 5 тисяч працівників, а на кожне робоче місце галузь створює ще 3 у підрядних та суміжних організаціях).
Крім того, надмірний імпорт створює загрозу продовження виходу з ринку іноземного капіталу. Такий гіркий досвід країна вже отримала — саме так сталося у 2018 році, коли майже після 20 років роботи в Україні через недостатність збуту з ринку вийшов німецький промисловий гігант — HeidelbergCement.
Наразі українська цементна галузь потребує підтримки держави. Цементники впевнені — загороджувальні мита мають стати протидією проти надмірного імпорту та врятувати одну з ключових галузей української економіки.