"Політики не брешуть". Перший український нон-фікшн про політику

 "Усі політики брешуть"… "Аби позбутися корупції, потрібно створити ще дюжину антикорупційних органів"… Подібні "загальновідомі істини" та "прості рішення" не здатні нічого пояснити чи розв’язати, але створюють простір можливостей для політичних авантюристів.

Тим, кого цікавить, як насправді влаштований світ політики, можна порадити книгу "Політики не брешуть", яка щойно вийшла у київському видавництві "Наш формат". Її автори – народний депутат VIII скликання, колишній представник Кабінету міністрів у Верховній Раді Вадим Денисенко, який днями очолив think tank "Український інститут майбутнього", та політичний оглядач "Ділової столиці" Юрій Вишневський.

"За 19 років в журналістиці я вважав, що знаю про політику майже все, – розповідає Вадим Денисенко. – Потім я опинився в парламенті і зрозумів, що я розумів лише якісь уривки, часто вирвані з контексту. В 2019-му, після п’яти років в Раді і Кабміні я разом з моїм другом і прекрасним аналітиком Юрієм Вишневським вирішили написати книгу про те, чого не розуміють журналісти і ніколи не говорять політики".

Це довгоочікуваний перший нон-фікшн про політику. Написаний звичайною людською мовою для звичайних читачів. Окрім тих, хто вірить у пласку Землю і теорію змов. Автори відверто глузують з примітивістських штампів у суспільній свідомості.

"Політик, якщо він не повний ідіот, майже ніколи не бреше у прямому сенсі цього слова", – наголошують вони, пояснюючи назву книги. І замість порожніх "загальновідомих істин" пропонують читачам абсолютно нетривіальні десять законів взаємодії політиків і виборців. Кожному з цих десяти законів присвячено окремий розділ, який містить переконливе різнобічне обґрунтування закону та три характерні приклади з новітньої світової та української історії. Тобто це дуже поживна і концентрована їжа для роздумів. А про деякі з цих страв навіть можна сказати, що вони здатні змінити свідомість. Утім, автори гарантують відсутність негативних побічних ефектів: їхнє дослідження дозволяє водночас зрозуміти політиків і зберегти здоровий глузд. Книга висвітлює з незвичної точки зору широку панораму подій за роки незалежності України, від часів Кравчука до минулорічних виборів. Але автори не зациклюються на минулому, а спираються на нього, щоб розуміти нинішню ситуацію і мати можливість зазирнути в майбутнє. Нашого сьогодення стосуються усі десять законів, сформульовані авторами. Але особливо хочеться відзначити останній, десятий закон: "Популізм породжує примітивізм, а примітивізм – агресію або бажання здатися".

"Популісти завжди стараються нав’язати дуже спрощену картину світу, в якій найскладніші процеси зводяться до дуже примітивних і однозначних відповідей. Будь-які елітарні роздуми з різними поглядами і різними варіантами відповідей на складні запитання редукуються до простих тез… Щойно людина (суспільство) потрапляє в пастку простоти, особливо коли це відбувається за мовчазної згоди інтелектуальних еліт, суспільство переходить на стадію "примітивізму". А примітивізм, своєю чергою, не передбачає складних реакцій. Він знову зводиться до нашого "печерного" "стій, бий, біжи". У перекладі сучасною мовою – або до агресії, або до бажання здатися", – розшифровують автори формулювання закону.

Це не абстрактна теорія. Це та реальність, у якій ми живемо зараз. І яка прямує від станції "популізм" до станції "бажання здатися". Чи є в нас можливість змінити напрямок руху подій? Певно, що так, але для цього принаймні слід позбутися примітивізму.