Насправді президент дещо суперечить сам собі. У лютому в інтерв’ю Axios Володимир Олександрович сказав, що для того аби країна позбавилась від олігархів, треба заборонити їм можливість мати приватний телевізор і впливати на депутатів. А на квітень виявляється, що можна просто перейменувати умовного Ігоря Коломойського на “успішного бізнесмена”. Або лорда.
Тепер же цікаво чи видаватимуть якесь посвідчення олігарха з позолоченими вензелями? Чи можливо, буде застосовано спеціальний чіп, щоби ОПУ завжди знало маршрути переміщень головної десятки українських олігархів? Мені здається, що це саме ті рішучі реформи, які просять від нас США і ЄС в обмін на всі види підтримки. А ще саме цього закону вимагає МВФ аби у червні знову вийти на притомну розмову з приводу нового траншу. Без цих грошей — покоцаний коронавірусом, економічним падінням і великим будівництвом державний бюджет — просто не допетляє до нового року. А тут ще війна і російські погрози на кордонах. А тут ще численні російські експерти, які клубком чортівні лізуть у всі українські ефіри зі страшилками про те, як нам тут влаштують “супер Іловайськ”. Тому — доведеться урешті приймати державне оборонне замовлення, регулярно проводити навчання територіальної оборони і готувати наші кращі боєздатні частини на передову.
Чи несе якусь оптимістичну нотку для держави в непростому економічному і безпековому становищі така безпрецедентна боротьба з олігархами, яку пропонує Шостий? Перемогою був би статус про підприємця, малий та середній бізнес. Бо не може бути статусу про олігархів, якщо він великий злодій, який має сидіти у в'язниці. Узаконивши олігарха, узаконять злодія в законі. Хочеться подивитися на тих депутатів, які будуть тиснути кнопку “за”.
Боротьба з олігархами не на словах і на папері, а насправді — це дозволити США розправитись із тим же Ігорем Валерійовичем як Тузіку з грілкою. Бо ж не так давно вся його родина потрапила під американські санкції за влучним виразом державного секретаря США Ентоні Блінкена за “причетність до значної корупції”. Але з Вашингтона цю корупцію видно якось краще ніж з Банкової. Залишмо багаторічні паразитування на тілі “Приватбанку”, погрози від Коломойського про російські танки під Краковом і Варшавою, а ще обіцянки купити памперси для НАТО. Думаєте, Захід забув таку безцеремонність і хамство? Зовсім ні.
Справа в тому, що українські олігархи за всю новітню українську незалежність робили усе аби підмінити собою державу і врости в тіло України, як плющ. Коли їх інколи легко штурхають, вони кажуть правду, що якщо ви нас будете читати — все накриється мідним баняком. Про кого з українських великих олігархів не заведи мову, то виявиться, що він дуже потрібен. За спинами Ріната Ахметова — мільйони людей, які працюють на його активах чи користуються його електроенергією. У Новинського смачні мариновані огірочки та церква РПЦ в Україні. Пінчук — меценат. Порошенко — справжній патріот і державник. І так далі. Хіба не так давно держава на ланцюг спромоглася посадити Віктора Медведчука, але останні півроку він вів себе просто жахливо — і намагався підмінити собою СБУ, міністерство пропаганди, єдину справжню опозицію і самого президента України. РНБО влаштувала показові шмагання лідера ОПЗЖ та його гламурної тележінки і на цьому рішуча боротьба з отруйним олігархатом завершилась.
“А що там у інших робили з олігархами?”, — спитаєте ви. Засновник знаменитого і дуже впливового нині клану Кеннеді — Патрік Джозеф отримав перший мільйон на незаконному продажі алкоголю в часи сухого закону. Але з часом його брудні капітали були конвертовані у нерухомість та фондові біржі — і в 35-ть він уже став мультимільйонером. З чистою репутацією.
Його син Джо помножив сімейний капітал у кілька разів. Одружився з розрахунку на доньці мера Бостона і товаришував з Франкліном Делано Рузвельтом та Папою Римським Пієм XII. Коли “сухий закон” відмінили — родина Кеннеді...стала ексклюзивним постачальником у США джину і віскі.
Джозеф Патрік Кеннеді штурмував політичні олімпи, маючи за спиною не лише батьківські капітали, а й серйозну репутацію родини. А й досвід боїв на Тихому океані, “Пурпурове серце” і кілька медалей ВМФ США... Коли він став президентом ніхто не засумнівався у тому, а хто це і кого він купив за бургери з картоплею фрі.
Українські олігархи, які заробили свої статки на руїнах промисловості УРСР, — за тридцять років у переважній своїй більшості так і не змогли грати за правилами. І перевести свої ранні схеми у чисте законодавчо-правове русло. Українському олігарху не цікаво позбавити країну рабства, а самому стати засновником потужної політично-фінансової династії, як Рокфеллер, Карнегі чи колишні бутлегери Кеннеді. До відома: батько-Кеннеді — вважав Гітлера непоганим чоловіком і був антисемітом. Джозеф Патрік сам попросився на фронт, коли морські бої між США і Японією були в самому розпалі.
Питання до українських олігархів не в тому, як вони заробили свій перший мільйон на трупі радянської системи економіки. Біда в тому, що більшість їх ментально лишилась у 90-х і вважає, що малинові піджаки і танці в кабаре з суддями і прокурорами гарантують їм все...