У ці дні всі ми слідкували за документальною номінацією, де було українське кіно. Російського, слава Богу, не було, але був американський фільм про російського опозиціонера. Теж вирішив переглянути.
Вчора ввечері подивився фільм "Навальний". Це документальні зйомки короткого періоду, коли політик після отруєння "новачком" шукає і знаходить своїх убивць. Згодом він повертається в Москву, де його кидають у в‘язницю.
Цікаво дивитися, як Христо Грозєв з "Білінгкет" разом з Навальним вираховують кілерів з ФСБ і знаходять їх, коли Навальний під камеру телефонує одному з них, відрекомендовується помічником Патрушева і той розповідає, як наносив отруту на одяг опозиціонера. Це майстерна робота документалістів.
Навальний у фільмі каже, що його знімають для показу після смерті, бо він їде в Росію, де його вб‘ють.
Це дійсно може трапитися.
Про "українське питання" прямо - один раз. Фрагмент з виступу на старому мітингу, де він запевняє, що зупинить війну. Це було, як я розумію ще до повномасштабного вторгнення. Згадує Навальний також про радянські злочини після вибуху на Чорнобильській АЕС, коло якої жила родина його батька. Участь у націоналістичних російських маршах виправдовує тим, що треба об‘єднати усіх, щоб скинути владу. Зрештою, багато з учасників цих маршів зараз у російських добровольчих підрозділах ЗСУ.
Фільм, який зроблено за участі "Білінгкет", звичайно, антипутінський, показує злочинність режиму російського агресора.
Обов‘язково подивлюся тепер українське кіно, за яке вболівав. Наші остаточні неминучі перемоги ще попереду - і на фронті, і на світових культурних майданчиках.