Що ж відбувається з нашим книговиданням і книгочитанням? Чи повернуться старі добрі часи, коли за книжками стояли черги покупців, а авторів упізнавали на вулицях?
Відповісти на це питання неможливо без занурення в сутність цивілізаційних процесів, які ми переживаємо сьогодні, та без розуміння тих процесів, з якими пов’язане читання книжок як антропологічний феномен.
Природа таким чином сформувала нашу психіку, що нервове збудження мозком сприймається як атрибут задоволення. Людина, що отримала досвід того чи іншого способу нейростимуляції, буде прагнути відтворити його знову і знову.
Основним джерелом сильних почуттів традиційно були – любов і війна.
Однак розвиток цивілізації супроводжувався, серед іншого, винайденням найрізноманітніших способів штучної стимуляції нервового збудження. Алкоголь, тютюн, інші наркотики дали можливість викликати потрібні стани за допомогою хімічних речовин.
Досягнути подібного ефекту дозволяють також азартні ігри, спорт, альпінізм, подорожі, музика та ціла низка феноменів, покликаних збуджувати уяву. До них якраз і належить читання книжок, що приблизно з кінця XVIIIсторіччя в європейській культурі є одним з найпоширеніших способів поринути у віртуальну реальність, де можна переживати яскраві і сильні почуття.
Але за останні два сторіччя технічний прогрес сформував безліч інших способів стимулювати уяву. До традиційного театру додалися опера і балет. Образотворче мистецтво завдяки розвитку поліграфії “пішло в народ”. Потім було винайдено фотографію, звукозапис, а найпотужнішу конкуренцію книжці склав кінематограф. А потім телебачення. А потім комп’ютер та Інтернет, з усіма їхніми чудесами - від комп’ютерних ігор до порнографії, спілкування в соціальних мережах і т.д.
І що дуже важливо, з цього всього виробники відповідних продуктів і надавачі відповідних послуг навчилися отримувати космічні прибутки.
Сьогодні ринок стимуляторів приємного нервового збудження є локомотивом світової економіки. Саме він дає основний об’єм зростання і в ньому відбуваються основні інновації, мета яких – досягнути ефекту нервового збудження якомога коротшим і безвідмовним шляхом.
Так звані культурні індустрії давно вже перетворилися на індустрії стимуляторів, кожен з яких зайняв свою ринкову нішу.
Тобто сьогодні перед людиною, яка бажає отримати кайф (універсальний еквівалент цінності стимуляторів), лежить величезний вибір товарів і послуг на всі можливі смаки, преференції і фінансові можливості.
Хтось п’є пиво з гастроному, хтось кохається у марочних винах, комусь більше до вподоби марихуана, а інші віддають перевагу кокаїну. Хтось їздить на рок-фестивалі,а хтось у подорожі на Балі, у когось в голові “танчики”, а для когось життя наповнюється сенсом після чергового фото улюбленої зірки в Інстаграмі. Є й такі, що живуть від одного матчу “Барселони” до наступного.
Коли з’явилася книжка, і читання стало доступним видом дозвілля, усього цього просто не існувало. Конкуренцію друкованому слову могла скласти хіба що проповідь священника у церкві.
Якщо зосередитися лише на ринках стимуляторів уяви, то серед них найбільшим попитом користуються індустрії сексуальності, індустрії сміху, індустрії страху, індустрії допитливості. За увагу споживача на цих ринках борються виробники різноманітного візуального, аудіального та текстового контенту. Конкурентну перевагу дає легкість сприйняття, дешевизна, комфортність доступу та можливість індивідуальних налаштувань. Тому найшвидшими темпами зростає контент і відвідуваність таких ресурсів як Ютуб, Тік-Ток і т.п.
Книжка як симулятор дійсності є інструментом, що значно складніший у використанні, затратний по часу і фінансах і, в підсумку, слабший за моментальним ефектом.
Володіння літературною мовою, здатність до повільного і вдумливого сприйняття інформації, емоційна чутливість і гнучкість інтелекту, які передбачає читання друкованого тексту, стає усе більшою рідкістю навіть серед випускників вітчизняних “університетів”. Мозок, який звик реагувати на стимулятори “мемів” і «роликів», сильні візуальні ефекти та гучний саунд-трек, сприймає книжковий текст як пісну і важку страву. Якщо розвинути цю метафору, то можна сказати, що у нових поколінь атрофуються потроху зуби, якими можна розжувати книжкову “їжу”.
Поки що споживачами книжкової продукції залишаються покоління, виховані в умовах інформаційного дефіциту і “дієтичних” радянських медіа. Вони ще за звичкою збуджуються, коли бачать корінець улюбленої книжки, тримають в пам’яті імена улюблених письменників і чекають від кожної нової книжки повторення дива світотворення, пізнаного ще в далекій юності.
Та навіть і в цих поколіннях вірність книжковій залежності зберігають одиниці. Як правило, читають зараз ті, хто тією чи іншою мірою сам причетний до процесів “духовного” виробництва – науковці, викладачі, журналісти, словом, інтелігенція. Паралельно відбувається інший важливий процес. Сучасні поліграфічні технології дозволяють сподіватися на видання власної книжки дуже широкому колу потенційних авторів, які нині позбавлені численних перешкод і обмежень, що існували в часи масових тиражів.
Ці два зустрічних процеси – збільшення числа авторів і зменшення числа читачів – девальвують вартість книжкового тексту, зводять до мінімуму його шанси отримати суспільний розголос і справжнє визнання. У тісному колі “своїх” розігруються вже суто символічні призи на кшталт Шевченківської премії, різноманітних рейтингів і “обойм” (30 кращих видань Незалежності тощо).
Книжка стає атрибутом певного способу життя і певної соціальної ролі, значення і поширеність яких у сучасному соціумі невпинно скорочується. Зникнення останньої книгарні в центральній частині Києва (“Наукова думка” на Грушевського, 4) стане підсумком цілої епохи, але відбудеться непомітно для абсолютної більшості мешканців столиці.
Що далі? Для деяких соціальних категорій книжка як атрибут певного статусу і рівня культурного розвитку залишиться на допоміжних ролях. Деякі люди ще будуть її купувати для дітей, на подарунок або на випадок внутрішньої потреби перечитати класику, наприклад. Книжка, що не отримала екранізації чи іншого альтернативного способу популяризації (через публічний скандал, причетність ідолів поп-культури, політичну актуалізацію абощо), буде приречена на швидке забуття.
Водночас не слід виключати, що в “катакомбних” культурах різноманітних соціальних альтернатив будуть з’являтися нові культові тексти, що міститимуть код майбутнього, прихований під утилізаційним шлаком індустрій стимуляторів. Але на ринок книжкової продукції цей чинник вплине ще не скоро.