Майже всі роки свого правління кремлівський чахлик Володимир Путин поклав на те, аби відновити СРСР — на всіх виборах і на всіх ключових заходах це було основним козирем червоного вбивці і його партії "Единая Россия". Так Білорусь остаточно стала квазідержавою. Саме так трапилось вторгнення до Грузії. Саме так Україну тривалий час обплутували павутинням георгіївських стрічок. А далі справа дійшла до прямого вторгнення двічі на територію України під червоними прапорами ударних дивізій. З подальшим відновленням пам’ятників Леніну і вулиць на честь Судоплатова на окупованих територіях.
Саме так Путін відігравав назад те, що він сам назвав "найбільшою геополітично помилкою ХХ століття". Але поява кліки геронтофілів на Красній площі запевнила, що СРСР вмер остаточно.
Фото: Reuters
Найперше впадало в очі те, що на параді не було жодного військового параду. По Красній площі не проїхав жоден реальний бойовий танк — був лише Т-34, який за дивовижним збігом обставин теж іще не поїхав на Донбас. З цікавого був хіба що комплекс С-400 та макет модернізованого ракетного комплексу "Ярс". Реальних військ та коробок із десантників, морпіхів та артилеристів, якими Росія десятиліттями вміло лякала Захід, не було помічено жодної. Де ці хлопці? Про це варто читати у зведеннях Генштабу про цифри утилізованих окупантів.
Ще було дуже прикметним, що рашисти вирішили не влаштовувати повітряну показуху — на параді не було авіації. Не тому, що її бракує чи вся вона бомбить українські мирні міста на світанку, — у Москві дуже боялись атаки українських безпілотників і ввімкнули РЕБ на повну потужність. Для держави, яка хизувалась тим, що має другу армію світу, це дуже жалюгідно.
Варто порівняти нинішній парад із шоу 2021 року, коли в центр Москви випустили все найкраще — уже на повну готувалось брати Київ, — і стане зрозуміло, що російська армія перебуває в глибокій кризі. Той, хто в офіційній російській владі думав, що подібний парад підтримує бойовий дух чи надихне росіян активніше іти до військкоматів, — сильно помилився. Цей парад став демонстрацією занепаду та депресії із дідом Путіним на чолі.
Фото: Reuters
Був іще один дуже символічний геополітичний момент, який вказує місце Росії майбутнього. До 8 травня включно ніхто із запрошених не підтверджував свій візит особисто, навіть диктатор Лукашенко петляв від цієї почесті, як чорт від ладана, до останнього. Але поїхав, бо по суті зобов’язаний владою персонально Путіну. Однак в ніч на 9 травня все змінилось і на парад доїхали президенти Вірменії, Киргизстану та Туркменістану. Інтернетом несеться "аналітика" про те, як ці двоє вступили у негласний союз із Кремлем, але насправді це не так.
Фото: Getty Images
З Пашиняном все зрозуміло: якщо твоя держава абсолютно залежна від російських грошей, тебе могли чемно попросити відпрацювати ескортом на параді. А от щодо середньоазіатських лідерів є цікава відкрита інформація, що найближчі дні вони летять до Китаю аби оформити новий політично-економічний союз. Прикметно, що і Туркменістан, і Киргизстан, і Казахстан Росія десятиліттями називала своїм економічним "мягким подбрюшьем". Тепер офіційно Китай забирає ці держави під свій омофор.
Ще в березні цього року Китай цілком чітко заявив у західній пресі, що хоче вийти переможцем у цій війні. І хоча початковий план захопити Україну руками РФ і лякати Захід авторитаризмом не склався, Китай переписав план саме своєї перемоги. А це встановити вплив у Центральній Азії аби жодна домовленість з Казахстаном чи Туркменістаном не відбулася без погодження Пекіна. Це повне зміщення центрів впливів для Центральної Азії, яка не хоче бачити своїм покровителем нікчемну та опльовану Росію.
Росія покладала великі плани на 9 травня 2023 року. В цей день мало бути свято з нагоди окупації України попри шалений спротив і допомогу західних союзників. Нас мали зламати до цього дня.
Довгі зимові місяці окупанти упивались ударами по енергомережі й раділи з того, як українці сидять без світла і тепла. Прицільні удари по мирних домівках на світанках в низці міст із десятками жертв мали вибити психологічну стійкість, аби ми благали припинити війну. Шляхом віддачі нових територій і підписання будь-яких угод. Але українці з честю витримали всі випробування, а зимовий наступ рашистів на Донбасі — захлинувся кров’ю. Хоч і вартував нам тисячі життів найкращих. Не допоміг Путіну навіть дзвінок другу Сі Цзіньпіну, який вирішив, що проблеми лузера — не його проблеми. І краще рятувати Китай від західних санкцій та відрізання доступу до ринків Євросоюзу.
Тому на трибуні Красної площі Путін виглядав брехуном, який двадцять чотири роки обіцяв росіянам повернути Радянський союз. Однак на останньому пазлі — а саме приєднанні туди силою України, у нього обламалося зуби. А ще я не знаю, що може бути жалюгіднішим, коли киргизи, узбеки й таджики, яких росіяни вважали другим сортом — приїхали рятувати Москву від українських безпілотників і остаточної ганьби.
Росія майбутнього остаточно прощається зі статусом великої держави. Вона не претендує навіть на звання великої шишки в регіоні. 9 травня весь світ почув, як смердить труп того, що бряцало зброєю і називало себе "великою Росією".
Безумовно, цей ходячий мрець принесе нам низку болю, відра сліз і тисячі похоронок для молодих і повних сил.
Але уже можна з упевненістю сказати, що Росія через війну проти нас втратила більше, ніж надбала. І якби Путін та його кодло були розумнішими, — вони б уміло повісили питання Криму і Донбасу, відрізали нас від Європи "Північним потоком - 2". І просто почекали б двадцять років, коли молодь, вихована на Моргенштерні "внєполітікі" органічно влилась в Росію.
Росія остаточно розтринькала все, що отримала у спадок від СРСР. І дай Бог, аби на Заході не знайшлось нікого, аби зберігав цей труп так само, як рятували Москву у 1991 році.