Про це інформують донька Леся Василенко та народний депутат фракції "Європейська солідарність" Микола Княжицький.
"Сьогодні о 08:10 ранку перестало битися серце мого тата, Василенка Володимира Андрійовича. Твоє тіло пішло на відпочинок. Твій дух продовжить жити. В нас - твоїх дітях, онуках, в поколіннях українців, яких ти навчав, надихав і виховував. Ти прожив гідне, наповнене життя. Твій приклад завжди буде опорою для мене!" - написала донька у фейсбуці.
Фото: facebook Леся Василенко
Княжицький зазначив, що Василенко доклав ледь не найбільше зусиль для підготовки та прийняття закону про застосування української мови як державної. Він також був автором першого проєкту Декларації про суверенітет України.
Василенко представляв Україну на різних міжнародних аренах, зокрема в Генеральній асамблеї ООН, Раді ООН з прав людини, Національному антикорупційному бюро України. Він також обіймав посади посла України в Бенілюксі, ЄС, Великобританії та Ірландії.
Довідково. Володимир Василенко - видатний юрист і дипломат, який народився у 1937 році в Києві. Закінчив юридичний факультет Київського університету ім. Шевченка та аспірантуру з міжнародного права. Працював у Міністерстві закордонних справ України як науковий консультант з правових питань протягом 20 років, з 1972-го по 1992-й рік. Василенко був одним із тих, хто склав Декларацію про суверенітет України у 1990 році та поклав початок юридичному забезпеченню економічної незалежності України, далі він продовжив працювати над створенням остаточного варіанту. Крім того, в кінці 80-х років Володимир Василенко працював над створенням юридичного фундаменту української економічної незалежності.
У 1992-му році Василенко зайнявся дипломатією, зайнявши крісло посла в країнах "Бенілюкс", а також виступаючи як представник України в Північноатлантичному альянсі і Європейському Союзі.
Він був послом України у Великій Британії та Ірландії. Також брав участь у міжнародному судовому процесі по Югославії як суддя Генасамблеї ООН. У цьому трибуналі Василенко працював аж до 2005-го року.
А з 2006-го по 2010-й рік представляв Україну в раді Організації Об'єднаних Націй з прав людини.