Крайній раз бомбили — за словами імперців — наші оборонні підприємства і склади з військовою технікою. Раніше били по об'єктах енергетики. Куди влучили — інше питання. Але не чіпають Офіс президента, Кабмін, Раду, Міноборони. Не тому, що над ними сильніше ППО — ППО над Києвом однакове. Команди такої немає.
Так само і з нашого боку. Ми не бачимо, щоб наші дрони прилетіли до Путіна в Ново-Огарьово або вдарили б по їхньому Генштабу. Ми скло б'ємо в московських висотках і лише одного разу жахнули по Кремлю. Кажуть, що після цього вперше по Києву прилетів "Кинджал", і цілив він у купол Верховної Ради.
А ще кажуть, що тоді диктатор пригрозив ядерною зброєю. Серйозно так пригрозив, наче для імперії війна стала раптом екзистенціальною, тобто — такою війною, коли на все наплювати.
Читайте також: Сценарії 2024 року: завершення війни, джокери та ризики
Звідси висновок: Путін не б'є по наших "центрах", щоб не били по його "центрах". Це такий негласний (або гласний — через партнерів) договорняк. Путіну до лампочки той Бєлгород, чи навіть Кримський міст. Він боїться — особисто боїться — смерті. Для нього ця війна, імперія, всесвіт — усе це позбавлене сенсу, якщо до нього прилетить. Цей страх екзистенційний, страх безумця.
Ми маємо навчитися керувати його страхом.
Про автора. Юрій Касьянов, волонтер, воїн ЗСУ, активіст ініціативи Армія SOS, керівник ініціативи "A.Drones".
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.