10 років тому в ці дні Майдан рухався до своєї кульмінації, але настрій у нас був далеко не переможний. Протест зайшов в глухий кут. Ми не могли перемогти Беркут і Внутрішні війська — вони не могли перемогти нас. Ми виснажувались, і нас ставало все менше і менше. В окремі дні загальна кількість людей на Майдані не перевищувала 7 тисяч. Опозиція вела марні переговори. Ресурси закінчувались і підтримувати харчування та побут Майдану ставало все важче.
Тоді був розроблений план про вихід з кризи через конституційну реформу. Ідея полягала в тому, щоб повернути повноваження до Конституції 2004 року, і обрізати можливості Януковича. Окремим пунктом була реформа міліції. Але переговори буксували.
Читайте також: Чи скаже Залужний: "Я повернуся!"?
Було ухвалено рішення взяти в облогу парламент і примусити проголосувати реформу. Ми зібрались і вирушили. Я досі пам'ятаю, як оглянувся і побачив, що нас дуже мало. А коли ми побачили, скільки тітушок — зрозуміли, що це пастка.
Через годину — дві 18 лютого нас просто розгромили. Ми відступали всіма можливими шляхами. Я дивився, як Беркут стрибає і танцює від щастя. На Майдані панував відчай. ВВ і Беркут захопили Жовтневий, Народний дім, верхні барикади Інститутській. Янукович висунув ультиматум: до 18:00 залишити Майдан. Ситуація була жахлива, всі були морально пригнічені. Я сказав своїм готуватись до довгого протистояння. Логіка була така, якщо нас видавлять з Майдану — робити барикади на Михайлівській. Ввечері почався штурм Будинку Профспілок. Ми відбивались, як могли.
Ця критична ситуація струснула всіх по всій країні. Всі вийшли зі млявого сну і "нової стабільності". Люди почали захоплювати арсенали та вирушати на Київ. Зранку прибули нові сотні, а до обіду вже сталось те, що сталось. Ми заплатили дорогу ціну — але перемогли.
Усе це дуже і дуже схоже на те, що відбувається зараз. Ситуація трохи стабілізувалась. Орки атакують, ЗСУ відбивають. Настрій гнітючий. І є звикання до цієї ситуації.
Але, як і на Майдані, прорив може статись зовсім несподівано. Можливо, ті критичні події, які мають наступити найближчими днями — струснуть нас знову. І ми, як і 19 лютого 2014, і 24 лютого 2022, так і зараз знову мобілізуємо весь свій потенціал і вирівняємо ситуацію. Хочеться в це дуже вірити.
Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.