Звірили бирку на баночці з книгою видачі прахів, аби не переплутати з прахом Мехліса. Пересипали полководця в бронекапсулу (щоби не постраждав ненароком Васильич), та привезли в тимчасово собою ж окупований один з районів Запорізької області. Вишикували декілька десятків "асвабадителей". І ті, значить, мусили перейнятися історичним моментом. Коли ще буде нагода облизати слюнями бронекапсулу з прахом самого Суворова? Момент всього життя.
Українські артилеристи не знали про такий бентежний для кожного "асвабадителя" день і наче подарували цьому зборищу "блатних та нищих" декілька снарядів.
Хтось з присутніх миттєво передислокувався в чорний пакет, себто відправився у світ "вечно полного стакана". А хтось тепер буде довго лікуватись. Сам Суворов не постраждав. Воно і зрозуміло, він же в бронекапсуле. Який далекоглядний старікан.
Пропоную Шойгу наступного разу зайти одразу з козирів. Виписати на складі мумію дєдушкі Леніна (можна навіть взяти баночку з Надєнькой, ну щоби вождю було не сумно) і провести повторні заходи серед вагающихся "асвабадителей" по усілєнию боєвого духа.
Тим паче ж Ілліч — це не бронекапсула, а мумія. Там є куди, навіть, напевне, є що цілувати. Та й, як каже новий цар, він вигадав Україну. Значить обов’язково церемонія підніме дух "асвабадителей". Особо отлічівшимся можна навіть дозволити двічі цілувати або Ілліча, або у нього. То вже як замполіт вирішить.
Про автора. Олексій Петров, ветеран АТО, блогер
* Публікується зі збереженням стилю автора
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.