Здається, жоден американський президент не мав такого низького рейтингу в перший рік на посаді. Образ слабкого дідуся створював серйозні проблеми для влади.
Повернути лідерство президент зумів завдяки подіям в Україні. Він почав готувати світ до майбутнього вторгнення й протистояння з Московією (всупереч протидії Зеленського), виділив першу серйозну зброю для відбиття атаки (постачання кількох десятків "джавелінів" часів Трампа було радше символом, аніж оборонним фактором) тощо.
Подальші події ви памʼятаєте не гірше за мене. Таким чином, політична ситуація в США, ймовірно, врятувала український суверенітет.
Читайте також: Хто вкусив Макрона?
Складається враження, що останні заяви Макрона мають дуже схожу природу. Він ніколи не претендував на роль сильного лідера, й ставлення до нього було відповідним. Згадайте хоч оцінку Путіна в розмові з Бернсом напередодні вторгнення в Україну (описану в книзі Бернса): "Ситуація в Європі для мене найзручніша — Меркель пішла, а Макрон слабак".
Я мало що розумію про внутрішньополітичні реалії Франції, але схоже на те, що там сьогодні під тиском низки чинників склався запит на лідера значно більш жорсткого й рішучого (не Обаму, а Рейгана, умовно кажучи).
І Макрон намагається цьому запиту суспільства відповідати. В міру можливостей, звичайно.
Про автора. Карл Волох, політаналітик, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.