Обмежений гуманітарний контингент НАТО в Україні — це реально

На Заході вже називають кількісні параметри військових підрозділів, які дислокуватимуться довкола кордонів Росії

Консультант Держдепу США, письменник та історик Едвард Люттвак у своїй колонці для UnHerd: "Країнам НАТО незабаром доведеться відправити бійців до України, інакше вони змиряться з катастрофічною поразкою. Британці та французи разом із країнами Північної Європи вже потихеньку готуються до виряджання військ — як невеликих елітних підрозділів, так і матеріально-технічного та допоміжного персоналу — які можуть залишатися на відстані від лінії фронту".

Люттвак каже, що максимум від США — це приблизно 40-тисячний контингент (через загрозу для Тайваню від КНР), тому основний обсяг мають забезпечити більш густонаселені країни ЄС (Німеччина, Франція, Італія та Іспанія). Цей контингент дозволить ЗСУ знати частину навантаження в тилу (або на кордоні з Білоруссю — виловлювати ДРГ і контролювати ситуацію) та відправити більше бійців на фронт.

Історик вважає це критично необхідним кроком — передусім для запобігання нападу Росії вже на саму Європу, якщо Україна впаде.

Хоча той же Столтенберг вже встиг змістити акценти власне на максимальний обсяг допомоги — як заміну безпосередньої участі у війні. Більшість не хоче прямого протистояння НАТО і Росії, політики союзних країн заспокоюють виборців, що жоден їхній солдат не буде відправлений воювати в Україну.

З огляду на це, "обмежений гуманітарний контингент НАТО в Україні" - в цілому достатньо реалістичний сценарій. І це дійсно дозволить обійти ковзкий момент прямого залучення НАТО у війну. Але очевидно, що навіть детальні обговорення почнуться не раніше осені. А до того нам ще треба дожити та вистояти.

Хоча загалом тенденція для нас однозначно позитивна: виборців союзних країн політики взялись планомірно привчати до думки про неминучий напад Росії на них, про небезпечність Росії, про те, що Росія — знов головний і найнебезпечніший ворог, а не "балет, Достоєвський, фігурне ковзанярство".

Джерело

Про автора. Олексій Голобуцький, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.