Говорун: Віктимізація жертви - України - дасться взнаки у Польщі

Я б це явище узагальнив як аджендизацію. Це коли війна в Україні, щодо якої на її початку на Заході був консенсус, саме через наявність такого консенсусу була тихцем приватизована різними локальними порядками денними — аджендами

Зміст

Тобто деякі політичні сили в деяких країнах, користуючись загальним засудженням війни та загальною підтримкою України, особливо якщо вони знаходилися у той час при владі, намагалися зміцнити свої електоральні позиції, ототожнюючи свої порядки денні із ширшим, аніж їхні виборчі ядро чи програма, порядком денним підтримки України.

Це, мабуть, почалося з Демократичної партії в США, яка обережно спробувала використати Україну у своєму вічному двобої із Республіканцями. Принаймні так це сприйняло чимало республіканців, а особливо рух MAGA, чиє конспірологічне мислення розвинуло цю підозру (на мій погляд, небезпідставну) до переконання, що підтримка України дорівнює підтримці адженди Демпартії.

Так аджендою багатьох республіканців стала непідтримка України. І так Україна стала внутрішнім обʼєктом американських культурних війн — разом з абортами чи іміграцією з Латинської Америки.

Читайте також: Американські "культурні війни" і путінізм

Приблизно те саме ми спостерігаємо зараз у Польщі, тільки зі специфікою цієї країни, про яку ми в Україні були забули, але вона нікуди не дівалася з часів наших визвольних змагань 17 століття. По суті, в Польщі набирає обертів внутрішня культурна війна, яка є віртуальною і жертвою якої стала Україна, де війна справжня.

Але і в Америці, і в Польщі сторона, яка обирає собі ціллю для атаки Україну в ситуації її спротиву російській агресії (це ще називається віктимізація жертви — класично аморальне явище), врешті-решт втрачає. На Республіканську партію чекає гучна поразка на проміжних виборах, а Польща швидко втрачає репутацію притомного партнера для її багатьох притомних партнерів на Заході (там таких, на щастя, залишається чимало). Багато хто з них з подивом усвідомив, наскільки незрілою і нездатною до адекватної пріоритетизації порядку денного виявляється значна частина польського суспільства та істеблішменту.

Саме так працює моральність — нишком. Спочатку здається, що вона не лише не допомагає, але інколи навіть заважає політичному процесу чи зароблянню, а потім якось несподівано підважує величні політичні споруди, які, як у Євангелії, виявляються збудованими на піску. Аджендизація біди, через яку ми проходимо, — це і є спроба будувати замки на піску.

Джерело

Про автора. Кирило Говорун, доктор філософських наук за спеціальністю "Богослов'я", професор університету Лойола-Мерімаунт в Лос-Анджелесі, директор Екуменічного інституту Гаффінгтон

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

2026, п'ятниця

12 червня