Туреччина заговорила про припинення вогню; китайський представник відправився в черговий "миротворчий" вояж.
Вочевидь, світ з різних причин не готовий ні до рішучої поразки Росії, ні до рішучої поразки України.
А ситуація така, що найближчим часом Росія матиме на фронті військову перевагу, і то невідомо як надовго (поки "зависла" ситуація в США).
Читайте також: Перспектива заморожування війни?
Але якщо домовленість про припинення вогню, тобто "замороження" ситуації, справді буде досягнуто, це не лише частково легітимує завоювання Росії, а й... виставить Україну, у певному сенсі, агресором, якщо колись потім вона наважиться першою порушити цю домовленість, щоби відвоювати, нарешті, окуповані Росією території.
Тому тактично перемир'я на цьому етапі може бути нам до певної міри вигідне, але стратегічно воно нам вкрай невигідне. Після "замороження", попри всю загрозливість Росії, всі матимуть 100500 приводів "розслабитися": адже і Росія проявила, нарешті, певну "адекватність", і ситуація перестала бути настільки пекучою, щоби приділяти їй максимум сил та уваги.
Тяжкий вибір, в якому хочеться щиро побажати Зеленському та його радникам мудрості, хоч як огидно спостерігати за іншими їхніми діями.
Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.