Звернення Паламара оприлюднив полк "Азов у telegram.
"Багато хто сьогодні говорить про оборону Маріуполя, про те, що ми б'ємося з переважаючими силами противника, що ми отримуємо велику орду, що ми не пускаємо росіян далі, і тим самим стримуємо всю російську армію. Всі радіють, бо орда не йде далі. Але ви задумувалися про те, як тут перебувати, як битися в таких умовах, що відчувають захисники Маріуполя?", - запитав Паламар.
"Це, коли тобі пишуть смс "Як в тебе справи, друже?", а ти п'ять хвилин тому поклав в чорний мішок побратима, якого знав сім років. Це коли вчорашній "взводник", якому 22 роки, командує батальйоном та командує краще та ефективніше за цього "полкана", який все своє життя отримував зарплату від держави. Він просить за одного, за другого, за третього солдата і завжди скромно забуває про себе, забуває про те, щоб його нагородити", - розповів Паламар.
"Це коли відділення азовців штурмує роту елітного спецназу. Це коли побратим, маючи важке поранення, тікає з госпіталя, бо пообіцяв своїм друзям допомогти боротися на передньому краю. Це коли наші хірурги в нелюдських, важких умовах проводять надскладні операції, ампутації. Коли маленька тендітна дівчинка біжить під "Градами" та рятує життя людей. Це коли 19-річний молодий хлопчинка скромно розказує про те, як йому вдалося знищити 20 одиниць техніки. Це коли колишній офіцер відділення кадрів бере в руки гранатомет і біжить знищувати ворожі танки", - продовжив заступник командира полку "Азов".
"Це коли наші дівчатка роблять з того що є суп, якщо це можна так назвати, але він тобі в рот не лізе, бо за пару кварталів помирає голодна дитина і ти не можеш їй допомогти.
Це коли поранений у бою офіцер кричить "Слава Україні!" та підриває себе на гранаті, щоб не здатися в полон. Це коли водій з двома каністрами бензину біжить під артилерійським вогнем, тому що йому треба заправити евакуаційний автомобіль. Це коли наш військовий бере воду, ризикує своїм життям, щоб дати полоненому російському військовому. Він ще не знає, що плита цього полоненого прибила. Прибила від снаряду, який кинула російська мразь", - сказав Паламар.
"Це коли хлопцям сняться крики тих дітей, людей, які згоріли живцем від "Сонцепьоків". Це коли друзі приховують очі, вони не знають що тобі сказати, бо їм соромно сказати, що їм страшно сюди приїхати тобі на допомогу. Це політики, які постійно розповідають, що ми їх підтримаємо, ми постійно з ними на зв'язку, але вже більше двох тижнів не піднімають слухавку та ніхто ні з ким не спілкується", - констатував капітан.
Він закликав пам'ятати вічно про Маріуполь та розказувати про те, що там зараз відбувається.
"Це місто-мученик. Це місто борець. І ми не в минулому, ми в теперішньому. Це коли ти читаєш про себе зі скорботою, а ти ще є. Ти ще живеш надією, ти розумієш, що до тебе повинні прийти. І особливо ті люди, які вірні присязі. Які знають, що Росію можна перемогти", - наголосив Паламар.
"І ти воюєш заради тих українців, заради тих побратимів, які вже віддали своє життя в боротьбі за Україну. Ми - захисник Маріуполя, хочемо побажати народу України триматися, триматися в біді, не забувати про боротьбу, боротися і перемагати. Ще раз нагадуємо, що Маріуполь - це Україна. Поки ми тут є, Маріуполь продовжує бути українським", - завершив Паламар.
Слідкуйте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb