На польсько-українському кордоні помер водій. Це вже друга смерть на кордоні між нашими державами.
Скільки всього людей блокує кордон? Дуже мало. 50-60 людей. Це по 10 на чотири дороги. Я їхав машиною з відрядження з Польщі в Україну і сам бачив цих блокувальників. Один мій знайомий на запитання “Скільки часу потрібно польській владі для того, щоб навести лад на кордоні?” відповів: “Це дуже просто. 15 хвилин. Було б бажання”. Але бажання немає. Навпаки – польські аграрії теж збираються долучитися до блокування. А аграрії чому? Всі питання, які вони порушували, насправді були вирішені. Українське збіжжя йде через Польщу винтково транзитом. Українське збіжжя обмежено в продажах на території Польщі. Польські фермери дістали величезні дотації і від свого уряду, і від уряду Європейського Союзу. Отже, це винятково політичне питання, яке немає бажання розв'язувати.
Жодної економічної логіки в блокуванні немає. Адже Україна на 25% збільшила імпорт продуктів з Польщі, Україна перебуває на 8-му місці серед польських імпортерів, тобто це блокування шкодить і польській економіці.
Але чому польський уряд не проводить перемовини з блокувальниками? Вони самі сказали, що будуть вести перемовини лише з Дональдом Туском, який має бути наступним прем'єром.
Що відбулося в польській політиці? Президент Дуда доручив формувати Уряд правлячій партії Моравецького, а не коаліції, яка перемогла і визначилась, що її очолювати буде в уряді Дональд Туск. Саме Моравецького Дуда призначив прем'єром. Але Моравецький не може отримати вотум довіри в Сеймі. Щоб його отримати, треба мати більшість голосів, а польська партія “Право і справедливість" такої більшості не має. Отже, тепер, після того, як не відбудеться отримання вотуму довіри Моравецьким, Дуда буде призначати Туска, який знову піде в парламент і буде просити вотум довіри. Словом, все це величезний і довгий процес, дай Бог, щоб він завершився до середини або й до кінця грудня.
Чому ж тоді протестувальники звертаються саме до Туска? А тому що це – політика. І це дає право і можливість Моравецькому і Дуді не вести жодних переговорів із протестувальниками, бо вони самі до них не звертаються та їх про це не просять, а звертаються до Туска. Чому вони звертаються до Туска? Через те, що Туск у своїй програмі прямо зазначив, що новий польський уряд буде проводити жорстку проукраїнську політику, він буде збільшувати постачання зброї, збільшувати допомогу українським біженцям, відстоювати інтереси України під час перемовин щодо вступу до Європейського союзу… А тепер уявіть собі: Туск стає прем'єром і замість того, щоб починати свою роботу з позитивного порядку денного, замість того, щоб починати свою роботу з допомоги Україні і позитивних новин для України, він буде відразу займатися негативом – перемовинами щодо блокування кордону. Тому це є справжня політична мета блокування.
Хто ініціював блокування польського кордону? Тут теж є політичний слід. Політичний проросійський блок “Конфедерація” серед тих, хто найбільше підтримує протестувальників, і це не випадково. "Конфедерація" давно займала проросійську позицію, а в чергах українських автомобілів багато машин, які везуть в Україну скраплений газ. Ми залежимо від скрапленого газу: 25% його дістаємо через Польщу, 10% виробляємо самі. Польща та Україна знаходяться в п'ятірці країн, які є найбільшими споживачами скрапленого газу. До чого це приводить? Очевидно, до росту цін на українські пальне. Скраплений газ дорожчає. Так само і бензин. Всі ми очікуємо можливих обстрілів енергетичної інфраструктури, і таке враження, що ті, хто блокують паливо для України на українсько-польському кордоні, працюють на те, щоб загнати нас в капкан, зробити наше енергоспоживання неможливим.
Але є не менш важливе питання, яке стоїть перед Україною. Зараз, якщо ви їхали машиною зі Львова до Києва, то бачили величезні колони фур, вантажівок, які перевозять різні продукти або товари. Серед них виділяються вантажівки, які везуть озброєння або деталі для українського озброєння, часто їх супроводжують українські поліцейські машини, але буває так, що вони просто губляться в цьому потоці машин, і відслідкувати постачання зброї для України було фактично неможливо. Зараз протестувальники кажуть, що озброєння вони пропускають: це означає, що на українсько-польській дорозі лише машини з озброєнням, і, очевидно, росіяни можуть за цим спостерігати. Ці так звані протестувальники перевіряють документи, оглядають машину і що саме вони везуть… Російська розвідка могла лише мріяти про доступ до такої інформації щодо озброєнь, які постачаються в Україні. Це дуже велика проблема.
Мені зараз телефонує багато військових із проханням допомогти перевезти ті чи інші машини. Бо озброєння буває різним. Наприклад, щоб зібрати в Україні дрони або системи РЕБ, які подавляють ворожі дрони і тим самим бережуть життя українських воїнів, потрібно отримати запчастини з Європи, Азії, так чи інакше, всі вони прямують через Польщу. І от машини з цими платами теж стоять на кордоні. Фактично, значна частина українського мілітарного виробництва заблокована. Заблоковано й постачання запчастин до тих станків, які виробляють мілітарні товари на українських підприємствах. Все це, насправді, величезна проблема національної безпеки. Про цю проблему треба говорити голосно.
Що мав би робити в цій ситуації Володимир Зеленський? Очевидно, перш за все, звернутися до президента Дуди й ініціювати спільне засідання Ради національної безпеки України і Ради національної безпеки Польщі. Лише на такому спільному засіданні можна пояснити, наскільки важливим і загрозливим є це блокування, наскільки воно унеможливлює захист нас від російського агресора. Але чомусь цього не робиться. Якщо вже польська сторона відмовила б у таких перемовинах, тоді можна було би ініціювати збори новоствореної Ради Україна-НАТО. Тому що це не лише питання продовольства, це питання національної безпеки і обороноздатності. Але цього теж не робиться. Тому завдання кожного українського політика, кожного українського громадянина, який живе за кордоном, журналістів, всіх небайдужих людей робити все, щоб пояснити українському, польському суспільству, країнам ЄС, що насправді відбувається на україно-польському кордоні.
Я направив звернення до міністра інфраструктури України Олександра Кубракова і міністра закордонних справ Дмитра Кулеби щодо блокування українсько-польського і українсько-словацького кордону. Я запитав шановних міністрів, що робить українська влада для того, щоб кордон було розблоковано.
Зокрема, цікавлять відповіді: скільки протестувальників блокують рух українського транспорту, які це асоціації, які причини блокування? Мені теж цікаво, чи під час підготовки і прийняття навесні 2023 року рішення Ради ЄС про тимчасове скасування дозволів на доступ до ринку перевезень для українських перевізників, уряди Польщі і Словаччини брали участь в цьому процесі? Чи висловлювали вони якісь заперечення, бо мені здається, що ні... Організатори блокування польського кордону заявляють, що українські перевізники виконують послуги вантажних перевезень між окремими країнами ЄС, а не лише з та до України. Чи міністерство володіє інформацією про таку практику, і чи держави ЄС інформували український уряд про такі дії українських перевізників? Як мені відомо, інформація про всі ці дії українських перевізників насправді вигадана: українці точно дотримуються закону. Є ще й інші питання. Сподіваюсь на відповіді на них та реакцію влади на ситуацію.