Тему історичних українських земель на території Росії не підіймали, обмежуючися чинними кордонами 1991 року. Водночас Володимир Путін фактично побудував всю свою пропаганду війни на темі "ісконно рускіх" територій та нібито штучності української нації. Заради хоча б справедливості важливо нагадати, що до певного часу Україна займала куди більше території – це і Кубань, і Стародубщина, і Слобожанщина. Еспресо розповість детальніше про ці землі.
У статті ви дізнаєтеся:
Сьогодні це територія Краснодарського, Ставропольського країв, Адигеї, Ростовської області й Карачаєво-Черкесії Російської Федерації.
Кубань історично є українською територією, тому що вона була заселена українцями, зокрема запорізькими козаками, з кінця XVIII століття. Кубанські козаки були частиною Чорноморського козацького війська, яке визнавало себе захисником української нації й культури.
У 1918 році Кубанська Народна Республіка проголосила свою незалежність від Росії та приєдналася до Української Народної Республіки на федеративних умовах.
Межі України, які були заявлені делегацією УНР на Паризькій мирній конференції в 1919-20 роках
Однак, після революції й громадянської війни, Кубань була окупована та анексована більшовиками, які провели політику русифікації, колективізації й геноциду проти українського населення.
Зараз Кубань є частиною Російської Федерації, але українська ідентичність і культура все ще живі серед багатьох кубанців.
Перепис 1926 року підтвердив, що українці переважали в населенні Кубанського округу – 67,5%. Більшість на той час жила по селах, де, як ми знаємо, свою ідентичність зберегти було легше.
Щодо сучасності, то донедавна на Кубані любили співати українські народні пісні, особливо про козаків, а також розмовляли українською мовою. Лишень росіяни, як завжди, страшно боялися визнавати цей факт та применшено називали нашу мову "кубанською балачкою".
Приклад того, як розмовляють кубанці, можна глянути на відео.
Під цим відео багато коментаторів підтверджують факт того, що їхні батьки, діди та баби досі так розмовляють – десь краще, десь гірше. І таке явище є у всіх областях, що межують з Україною.
Цікаво, що після нападу Росії на Україну у 2014 році, виникла ініціатива "Кубанська Народна Республіка", яка у кращих традиціях кубанців, закликала до федералізації та викривала брехливу політику Москви. Звичайно, що учасники цього руху піддалися репресіям.
Це найпівнічніша територія українських етнічних земель. Зараз це частина Брянської області РФ (близько 40%). Свого часу ця земля була під контролем Литви та Польщі, а від часів Богдана Хмельницького перебувала у складі Росії. Під час повстання на чолі з Хмельницьким українські козаки зайняли Стародубщину. З 1663 тут існував Стародубський козачий полк.
1918 року Стародубщина перебувала у складі українських державних утворень. За умовами Брестського миру 1918 року вона увійшла до Української Народної Республіки. Підписавши Брестський мир, РСФРР визнала УНР та її кордони. Цілком офіційно визнала вона й Українську державу гетьмана Павла Скоропадського, належності до котрої Стародубщини теж не заперечували. До речі, гетьман був родом саме звідти. Наприкінці 1918 року цей край зайняли більшовики, де розпочали терор проти українського народу.
Згідно з даними за 2002 рік, українці були другою за чисельністю етнічною групою у Брянській області. Але варто пам’ятати, що Росія свідомо применшує як кількість, так і важливість українських етнічних груп на своїх територіях.
Північна та Східна Слобожанщина — це етнічні українські землі, що нині розташовані в межах Курської, Білгородської та Воронізької областей Російської Федерації. Вони були колонізовані українцями в XVII столітті, коли запорозькі козаки втекли від польського панування і заснували вільні поселення на пограниччі з Московією. Ці поселення називалися слободами, а їхні жителі — слобожанами. Слобожанщина була важливим регіоном козацької України, який брав участь у національно-визвольній боротьбі проти Польщі, Московії та Османської імперії.
У 1917 році, після революції, Українська Народна Республіка проголосила Північну та Східну Слобожанщину своєю територією і провела там Українські Установчі Збори. Однак, після громадянської війни, ці землі були захоплені більшовиками й включені до складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. У радянський час, українська мова, культура та ідентичність на цих землях були пригнічені та русифіковані.
Сьогодні, Північна та Східна Слобожанщина залишаються історично населеними українцями територіями.
Фото: Olegzima
До прикладу, 2010-го року Східну Слобожанщину відвідала делегація Української Всесвітньої Координаційної Ради (до складу цієї делегації увіходив відомий український поет Дмитро Павличко). У виданні "Україна молода" було розміщено звіт про цю подорож. Ось уривок:
"Уже під вечір потрапляємо до нині найбільшого міста Східної Слобожанщини, про яке Олександр Довженко свого часу казав, що "у Розсоші частіше почуєш українську, ніж у Києві". Місто Розсош відоме своїм щорічним фестивалем Слобідської української культури…Пан Бабешко каже, що після будівництва в місті хімзаводу кількість росіян тут збільшилася в рази. "Нині мені на прийомі чиновники часто кажуть: ми вас готові вислухати, як представника української діаспори... Якої діаспори? Це моя батьківщина з діда-прадіда!, - каже пан Бабешко. - Але центральна влада нам не довіряє, вважає "п’ятою колоною" й на керівні посади, особливо у правоохоронних органах, ставить лише не місцевих росіян".
Представники української громади Розсоші стверджують, що під час останнього перепису населення, на півдні області більшість українців не соромилися вказувати свою національність на відміну від жителів Воронежа. Бо почуваються на рідній землі".
У День Соборності України, 22 січня, президент Володимир Зеленський підписав указ "Про історично населені українцями території Російської Федерації".
Документом постановлено внести на розгляд план дій щодо збереження національної ідентичності українців у Російській Федерації, у тому числі на історично населених ними землях. Йдеться про Кубань, Стародубщину, Північну та Східну Слобожанщину в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей РФ.
Указом передбачається, зокрема:
опрацювання питання стосовно збору та вивчення фактів і свідчень про злочини, вчинені проти українців, що проживають (проживали) на територіях Росії, історично населених етнічними українцями, про політику примусової русифікації, політичні репресії та депортації щодо українців, відновлення та збереження історичної пам’яті, у тому числі щодо утворення центру із зазначених питань;
активізацію роботи з протидії дезінформації та пропаганді Російської Федерації щодо історії та сьогодення українців в Росії та всіх поневолених нею народів із залученням вітчизняних та закордонних вчених, експертів, представників української громадськості за кордоном та організацій закордонних українців до підготовки та проведення заходів, спрямованих на розвінчування російських міфів про Україну;
розвиток взаємодії між українцями та поневоленими Росією народами;
забезпечення спільно з Національною академією наук України підготовки й поширення в Україні та світі матеріалів про понад тисячолітню історію українського державотворення, історичні зв’язки земель, населених етнічними українцями, з українськими національними державними утвореннями у різні історичні періоди;
висвітлення у навчальних програмах і підручниках для закладів освіти правдивої історії етнічних українців на історично населених ними землях у межах Росії.