Про це Ігор Талалай розповів у програмі "Війна і волонтери", журналістки "Еспресо".
"Зі мною у полоні були всі морпіхи, - пригадує Ігор Талалай. - Ми їм давали воду. Нам вдавалося декілька пляшок скинути їм. Вони стояли на території 24/7, бо місця було надто мало, а їх було дуже багато. Примусовий труд був у будь-якому випадку, бо потрібно було якось грітись. Ніхто просто так воду чи вугілля не принесе. Були люди водоноси, котрі цілий день носять воду. Також "баландьори", котрі готують і носять їжу цілий день. Землекопи були. Мені вдалося відлучитися від усіх робіт. Один раз лише довелося копати".
За словами Ігора Талалая, не в усіх було одинакове ставлення.
"Якщо були місцеві, то вони більше йшли на контакт. А, якщо колишні поліцейські місцеві, то ще більше йшли на контакт, - каже Ігор Талалай. - Один раз нам вдалося домовитися в Докучаєвську з поліцейськими, що ми їм гроші гривнями дамо, а вони нам їжі куплять. Вони купили їжі на всіх і майже всі гроші забрали. Принесли по одному пакету на двадцять людей. Дали пачку сосисок, хліб, майонез і 5 шоколадок. Така собі угода вийшла. Це на чотири тисячі гривень. Загалом нас годували макаронами, хлібом, водою з картоплею чи з макаронами".
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb