"А як вони гуцулів навчили так професійно грати?" - дивується Іван Малкович, якого зустрів на передпрем‘єрному показі фільму "Памфір" у Києві?
"Та то не гуцули, — кажу я Іванові, бо чув давно від Марії Маківничук, як жила довго у її батьків у Верховині знімальна група. - Вчили актори гуцульський діалект, читали фантастичного "Діда Іванчика" і готувалися до зйомок".
Вийшло дуже хороше кіно. Для режисера і більшості групи — це перший повнометражний фільм. Це помітно, як помітно, що група надзвичайно талановита
Вийшло дуже хороше кіно. Для режисера і більшості групи — це перший повнометражний фільм. Це помітно, як помітно, що група надзвичайно талановита. Фільм про цінність сім‘ї, любові, які протистоять злу. Ніби банальна історія, але ні. Режисер любить своїх героїв і батьківщину. Бійки контрабандистів, краса буковинського карнавалу на Маланку настільки природні у тих місцях, що гріх було не зняти про це кіно. Вдалося. Йдіть дивіться.
У фільмі головного героя звати "Памфір". Бо так називали його діда. У мене своя версія назви. На Гуцульщині, у Чернівецькій області, на горі Томнатик стояли білі куполи старої радянської РЛС "Памір". Виглядали вони фантастично і були помітні з далеких гір. Ця гора — головне містичне місце у гуцульському геніальному романі "Дідо Іванчик". І фільм вийшов містичний.