Що цікаво :
- знову підтвердили, що Москва планувала взяти Київ за декілька днів. Потім вони мали перегрупуватись і широким фронтом з півночі до півдня йти на Західну Україну, залишивши лише окремі регіони які Путін не вважав "Україною";
- Зеленському багато разів показували докази неминучого вторгнення, плани висадки десантів в Гостомелі, вторгнення з Білорусі. Він їх висміював у твіттері , що у американців викликало враження, ніби президент України більше "захищає свій політичний бренд" (так і дають цитату чиновника Білого Дому: 2We were taking steps that were attempting to help him, and there was a feeling that *he was protecting his own political brand* by either being in denial or projecting confidence because that’s what was important to him at the time"). Американці кажуть, що від такої реакції у них опускались руки (“It was frustrating”) ;
- росіяни напередодні вторгнення прямо казали дипломатам, що Україна - "частина нашої країни" (“It’s all part of *our same country*”)
- ну про те, що Зеленський не хотів починати "копати окопи" тому, що не хотів спричинити паніку, всі написали.
Дивно, що ранок 24.02 вони зустріли вдома, як і мери міст на півночі Київської, Сумської, Житомирської областей. За наявності в ОП описаного в статті обсягу інформації логічним було б принаймні займатись перевіркою готовності до оборони місцевих громад.
Я чув багато коментарів до цих заяв. Припустимо, влада справді не хотіла говорити про загрозу нападу, щоб не спровокувати паніку. Але хто заважав готувати північ і південь до атаки?
Ми у ЄС до останнього вимагали виділити 50 млрд на армію, а з нас сміялася більшість у Верховній Раді. Їм потрібні були дороги.
Я спілкувався з міністрами за декілька днів до вторгнення. Вони щиро вірили, що ворог атакуватиме лише на донецькому напрямку. Попри очевидні факти. Дехто з них і себе з росіянами відчував до війни "єдіним народом" або братом. Яка війна?
Тут питання про уроки, які влада мала б винести. Слухайте і людей з іншими поглядами, навіть політичних конкурентів. Зараз не до виборів. Ми маємо бути єдиними. Це не означає - вихваляти себе і найвеличнішого, а спільно професійно все робити для перемоги.