Така ситуація потребуватиме антикризових заходів, серед яких Офіс президента, за його словами, розглядає можливість введення виплат для купівлі продуктів для малозабезпечених верств населення. Такі виплати можуть відбуватися через “Дію” за аналогією до програми виплати 1 тисячі грн вакцинованим українцям “єПідтримка”, допускає Устенко.
- Ціни на їжу зростають швидко. При цьому якщо від якихось послуг, кафе чи ресторанів люди можуть відмовитися, то їжу не купувати неможливо. Зростання цін на харчові продукти найболючіше вдарить по найбіднішим верствам населення, які будуть змушені відмовляти собі у всьому.
Уже зараз ми бачимо серйозне зростання цін на продукти. Окремі продукти як-от олія чи цукор показали зростання цін на десятки відсотків. Далі цей процес буде поглиблюватися. Інфляція на харчові продукти близько 20% – це вже привід втрутитися державі на випередження. Уже зараз ми бачимо, що проблема насувається. Немає сенсу чекати.
Цільова прив’язка таких продуктових виплат необхідна. Якщо ці гроші можна буде витратити тільки на продукти, це дасть сигнал агровиробникам, поштовх виробляти більше. Це дещо стримає ціни на продуктові товари.
Ціна питання для державного бюджету – від мільярдів до десятків мільярдів гривень в залежності від гостроти проблеми і готовності держави надати підтримку. Це політичне рішення: скільки ресурсу можна перекинути з інших напрямків на таку програму?
Державний бюджет на 2022 рік збалансований і розписаний. Якщо змінимо пріоритети з огляду на продовольчу кризу, треба буде з інших програм кошти перекинути на нову. Втім, бюджет існує саме для вирішення конкретних проблем людей. Наприклад, коли сталася пандемія, держава перерозподілила бюджетні ресурси на протидію хворобі.
Ідею продуктових виплат на кшталт американських продуктових чеків в українському медіапросторі почали підміняти радянськими “продуктовими картками”. Це ефект токсичної політичної боротьби та маніпуляція. Радянська продуктова картка – це зовсім інше: це коли в одні руки видається не більше кілограму певного продукту, бо він у дефіциті. А мова йде про кошти, які видаються для того, щоб люди більше могли купити їжі. Це американська практика.
А от державне регулювання цін – неефективний інструмент. Він може згасити спекуляції короткостроково, але не вирішити продовольчу кризу. Реально змогли б її вирішити такі продуктові чеки та тимчасове зниження ставки податку на додану вартість для агропродукції.
Марія Репко, заступниця директора Центру економічної стратегії:
- Ефективний інструмент підтримки малозабезпечених - власне допомога малозабезпеченим. Талони в “Дії” працюватимуть для тих, у кого є мобільний телефон із цим додатком та можливість робити покупки у мережах, де такі талони прийматимуть. Це автоматично виключає велику частину малозабезпечених українців з периметру державної підтримки.
Простіше за все було би видавати монетизовану допомогу малозабезпеченим - власне, просто переглянути її розмір у відповідності до зростання цін та розмір прожиткового мінімуму. Але в нашій країні до прожиткового мінімуму прив'язано занадто багато неочевидних платежів - його зростання потягне за собою безліч різних доплат, перерахунків тощо.
На жаль, замість того, щоби системно вдосконалити механізми допомоги малозабезпеченим, держава обирає ігри із мобільними додатками.
Олег Пендзин експерт Економічного дискусійного клубу:
- Я підтримую ідею продуктових виплат для згладжування інфляційних шоків. Однак не бачу сенсу запроваджувати аналогічну до “єПідтримки” програму через “Дію”: ті, хто мають потреби у таких виплатах, не мають просунутих смартфонів та “Дії”. Це люди літнього віку, малозабезпечені сім’ї.
Це має бути такий самий механізм, як субсидія на житлово-комунальні послуги. На умовну картку має надходити певна сума. Це мають бути ті механізми, які вже відпрацьовані по субсидарній підтримці.
Мене як платника податків соціальний спокій і надання людям продуктів харчування хвилює значно більше, ніж проекти “Великого будівництва” чи інших інвестиційних проектів, які зараз здійснює держава.
Загальна сума, яка потрібна для субсидійної підтримки харчами малозабезпечених, повинна приблизно відповідати сумі, яка виділяється на субсидії. Гадаю, на продуктову субсидію може бути спрямовано близько 50-60 млрд грн. По неї може звернутися близько 3-3,5 млн домогосподарств, це 12-13 млн громадян.
Таку підтримку варто запроваджувати уже зараз. Американці роздають своєму населенню продукти харчування, не чекаючи жодних умов. Європейці встановлюють нульову ставку ПДВ на продукти харчування, не чекаючи додаткових умов. Держава зобов’язана допомагати малозабезпеченим верствам населення, а не чекати, доки грім пролунає.
Борис Кушнірук, голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру:
- Продуктові виплати – це допустимий захід, але боюся, що ідею, яку успішно впроваджують інші країни, зіпсують та дискредетують непрофесійною реалізацією. У уряду немає розуміння, скільки людей потребуватиме таких виплат. А отже, важко спрогнозувати обсяг коштів, необхідний для такого заходу. Це призведе до того, що хтось отримає допомогу, а хтось ні.
Інша ідея, яка обговорюється, – зниження ставки ПДВ на агропродукцію. Її вважаю неприйнятною. У такий спосіб бюджет профінансує зниження цін на продукти для всіх, у тому числі для заможних громадян. Ми не настільки багата країна, щоб здешевлювати харчі для всіх.
Єдиний коректний механізм – аналіз ринків, чи не зловживають виробники та торгівельні мережі монопольним становищем, чи немає картельних змов. Не секрет, що на ринку курятини монопольне становище займає “Миронівський хлібопродукт”, на ринку яєць домінує агрохолдинг “Авангард”, по олії – “Кернел”. По цукру теж є питання. У першу чергу, уряд має опікуватися саме цим.
Так, це змаймає час, але проблему, яка накопичувалася протягом років, не можна вирішити за помахом руки. Простих ефективних рішень тут немає.
Якщо ж говорити про продуктові доплати, тут теж багато проблемних питань. Ми навіть не знаємо, скільки людей в Україні зараз отримують різні форми соціальної допомоги. Немає єдиного такого реєстру.
Влада апелює до того, що проблему провокує зростання вартості енергоресурсів, того ж самого газу, яке штовхає виробників до підвищення цін. Але ж це була прогнозована ситуація. Підприємства, які мають велику частку витрат на енергоресурси, мали б закупити їх ще влітку чи, принаймні, в другій половині минулого року. На майбутнє їм треба змінювати підходи до цього. Виникає питання доступу до оборотних коштів, і якраз тут уряд разом з Національним банком мають забезпечити доступ до дешевого кредитного фінансування. Уряд замість того фактично знизив витрати на електроенергію для населення, чим збільшив вартість енергоресурсу для виробників, у тому числі – виробників соціально важливих продуктів.
Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії:
- Дійсно, від продуктової інфляції, яка збережеться цього року, найбільше постраждають малозабезпечені українці, в яких велика частка витрат – це продукти. Їм справді потрібно допомогти. Цільові виплати з точки зору державних фінансів для цього є найбільш ефективними.
Крім цього, розглядаються ще варіанти посилення державного регулювання цін та обмеження роздрібних націнок, підтримки виробників соціально важливих продуктів, які змушені піднімати ціни через зростання вартості енергоресурсів. Але регулювання цін не вирішує проблему. Ринок відреагує на нього підвищенням цін на інші продукти та виникненням дефіциту через припинення виробництва регульованих продуктів, або схемами, що дозволяють обійти регулювання (наприклад, завищення собівартості).
Субсидування виробників через дешеві енергоносії, або зниження ПДВ на продукти теж не вирішить питання для незахищених українців. Така підтримка не є цільовою і частково осяде в кишенях підприємців та заможніших українців, які теж споживають продукти.
Гадаю, що виплати мають бути не тільки через “Дію”, інакше вони будуть недоступними для багатьох. Мають бути альтернативні варіанти виплат на картку чи інструмент тих самих цільових “продуктових чеків”.
Важливо правильно виділити адресатів, щоб це були дійсно ті, хто найбільше постраждає від інфляції. Один з варіантів – спрямувати ці виплати на тих, хто отримує субсидії. Втім, це може залишити без допомоги частину найбільш постраждалих, наприклад, сім’ї з кількома дітьми.
Є межа бідності – рівень доходу домогосподарства, нижче якого є неможливим задоволення основних потреб. Соціальна підтримка має бути спрямована на тих, хто нижче цієї межі. Тож виплати має “запускати” не певний рівень інфляції, а саме потрапляння громадян за межу бідності, викликане, зокрема, подорожчанням продуктів
У державному бюджеті ресурс на таку підтримку знайдеться: він збалансований, а ще інфляція сприятиме понадплановому зростанню його доходів. Особливо, за умов більш відповідального підходу до видатків, обмеження некритичних витрат, як-от на створення національної авіакомпанії.