До недавнього часу мер Віталій Кличко асоціювався з обіцянками, які втомили всіх киян. Тут тобі і метро на Виноградар, яке обростає кущами. І Подільсько-Вокресенський міст, який з роком дедалі більше нагадує скелет якогось динозавра. І міст Патона, який аж стогне і просить ремонту і інколи його прориває сльозами — точніше, магістральна тепломережа, яка проходить під ним, тече вряди-годи окропом. Я уже не кажу про незаконні будівництва у дворах і на пляжах, які стали символом епохи Кличка. Про корки на дорогах — однаково підступні і ввечері, і зранку суботи — скромно помовчу. Коротше — питань до нинішнього мера столиці був вагон і маленька “кравчучка”.
Але команда Володимира Зеленського і його безславних креативщиків Михайла Подоляка, Олексія Арестовича та Андрія Єрмака вміє зробити так, аби поганий хлопець перетворився у очах мудрого українського народу в нового месію. Або ображеного владою, якого треба рятувати усім.
У неділю президент Володимир Зеленський зустрічався із канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель. Візит важливий, бо ФРН треба було запевнити Україну у тому, що попри добудову Північного потоку-2 ніхто не збирається подавати нас засмаженими на таці Володимиру Путіну. Очільнику Кремля напередодні дали дуже чітко зрозуміти, що дозвіл на торгівлю газом у Європі не означає “зелене світло” на терор проти України, Грузії та інших незалежних держав, які Путін вважає “исконно русскими землями”. Водночас офіційний Київ підняв конкретні питання: Чи буде Німеччина продавати нам сучасне озброєння? Який економічний зиск отримає Україна після запуску ПП-2? І головне — підписали меморандум про співробітництво від Німеччиною та Україною у сфері водневої енергетики. Україна за різними оцінками може забезпечувати 2/3 території Європейського союзу таким видом енергоносіїв. Тому по суті — це новий “газ”, який може вивести нас на новий рівень.
Зазвичай біля літака високих гостей зустрічають урядовці, представники Верховної Ради і мер столиці. Це абсолютно протокольна історія, яка не несе ніякої ваги. Але перед зустріччю з Меркель Володимир Олександрович зумів смачно собі напаскудити. Бо ж мера вирішили не пускати на цю масовку біля літака. Треба віддати належне піарникам Кличка — все це перетворилось у реаліті-шоу, яке українські ЗМІ цитували навіть активніше ніж головні політичні та економічні меседжі зустрічі Меркель-Зеленський.
Я не втомлююся говорити, що коли Господь когось карає, він забирає в нього розум. Офіс президента України так прагне поставити свого контрольованого ноунейма на пост голови КМДА, що регулярно підкидає чудові інформаційні приводи для Віталія Кличка аби показати себе в ролі жертви влади. І єдиного конкурента чинної влади. Зацініть як красиво далі розвиває столичний мер тему не допуску до літака Меркель.
Ось тут у цьому пості Віталій Володимирович розвиває думку, що міг би повноцінно…представляти нарівні з Зеленським Україну на переговорах з Меркель. Тобто замазується на щось явно більше ніж господарські питання столиці.
А ось тут уже виставляє вітання з незалежністю від федерального канцлера Австрії Себастьяна Курца. І це подається як перемога. І то нічого, що Курц дуже хвалить Північний потік-2 і був не проти вколотись “Спутником”.
Батько нації Кличко народжується. І сприяє цьому якраз страх і невпевненість у завтрашньому дні самого Володимира Зеленського. Це він зараз виступає головним політтехнологом столичного мера. Не минає ані тижня аби про Кличка не говорили як про жертву режиму. До історії про те, як Кличку заборонили вручити квіти Меркель була історія з РНБО у п’ятницю. Коли точились розмови про те, як головою КМДА збираються призначати Олексія Чернишова — міністра розвитку громад і територій. Все це затьмарило навіть позитивні рішення — санкції проти родини Шарія і розплідника фейків та російської пропаганди “Страна.юа”. Кличко настільки вдало скористався інформаційним приводом, що самому Чернишову довелось особисто виправдовуватись у Facebook.
Для будь-якої влади, а для Зеленського особливо — будь-яке мінімальне порівняння з проросійським і кривавим режимом Віктора Януковича це тривожний знак. Сьогодні вони міняють мера, завтра полюватимуть тітушками на майно і життя незгодних. Післязавтра влаштують розстріли незгодних. Події на Інститутській, коли влада Партія регіонів остаточно злетіла з котушок і пішла війною на власних громадян — остаточно переконала киян у тому, що треба бити по руках одразу, коли тільки лізуть до кишені. Цей досвід незалежності дає шанси Віталію Кличку отримати те, що він хотів ще у 2014 році, але змушений був погодитись на менше за умовами “віденської змови”. Президентство, яке втікало — нині знову майорить на горизонті. І тут першу скрипку уже має сам Кличко. Єдине — чи не сфальшивить в нотах?