По-перше, міжнародна реакція змусила Пекін дезавуювати абсурдні й плутані, але від того не менш шкідливі слова свого представника в Парижі.
По-друге, відвертість китайського посла прочинила широкій аудиторії реальні настрої істеблішменту, до якого він належить. Наша дипломатія мала б звернути увагу колег з Глобального Півдня на те, що це аж ніяк не нейтральна позиція і моральна висота, а явна політична упередженість і заангажованість.
В Гарварді колись проводилися дослідження стосовно базових причин воєн. Часто це – апогей протистояння старої й нової сили. Скажімо, "стара сила" помічає, що поруч зростає, як їй здається, потенційна небезпека від "нової сили". Не маючи можливостей її зупинити, "стара сила" завдає удару на випередження. Або навпаки – "нова сила" кидає виклик старому балансу сил.
Читайте також: Шило на швайку по-китайськи
Війна Росії проти України – це агонія російського імперіалізму. Можна цілком впевнено сказати, що агресія Москви — це реакція "старої сили" на потенційне і передбачуване, хоч тривале в часі зростання геополітичного потенціалу та можливостей України. Жодної іншої форми реакції Москва не знайшла, бо не здатна це зробити ані інтелектуально, ані культурно, ані політично.
Війна Росії проти України – це агонія російського імперіалізму. Можна цілком впевнено сказати, що агресія Москви — це реакція "старої сили" на потенційне і передбачуване, хоч тривале в часі зростання геополітичного потенціалу та можливостей України. Жодної іншої форми реакції Москва не знайшла, бо не здатна це зробити ані інтелектуально, ані культурно, ані політично
Але не менш важливою є й інша інтерпретація. Якщо Китай готується до зміни балансу сил у світі, що був не ним створений, але поки ним дотримуваний, то як "нова сила" діє саме він, кидаючи виклик Сполученим Штатам. В цьому сенсі Росія для Китаю – своєрідний проксі-загін, кинутий в бій-розвідку. Невдачі Путіна дають Пекіну багато матеріалу для висновків, зокрема стосовно оптимальних шляхів того, як змінити світовий лад на свою користь. Чимало з цих висновків здатні протверезити занадто самовпевнені плани.
Читайте також: Пекін язиком дипломата промацує реакцію Заходу
Обидві версії мають право на життя. Й обидві версії не заперечують одна одну.
У будь-якому разі Україні не варто грати в гру, коли ми не помічаємо упередженості Пекіна. В спокійний спосіб про це варто говорити всім не-західним партнерам. Тим паче посол Китаю у Франції зробив такий промах, що поділився зі світом справжнім уявленням про нього. Досвід України вчить, що треба давати відсіч будь-якій прямій або опосередкованій агресії як на полі бою, так і на полі дипломатії.
Про автора. Данило Лубківський, український дипломат, експерт з міжнародної політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.