Ділянка від Сватового до Кремінної уже тривалий час перебуває під впливом нашої артилерії та наземних підрозділів. Була певна пауза, але зараз ми маємо певні успіхи.
Один із напрямків просування наших військ — Макіївка-Площанка — Красноріченське. Друга ситуація стосується Червонопопівки. Цей населений пункт перебуває на трасі між Сватовим і Кремінною. Це достатньо важливе місце, бо це буде той вихід на трасу про який ми говоримо уже тривалий час. Сподіваюсь, що це так і відбувається. Генштаб це підтверджував, коли говорив про удари ворога по Червонопопівці. Це означає, що вона під нашим контролем.
Ми здійснюємо наступальні дії в зоні Кремінної. Ворог, своєю чергою, намагається контратакувати від Рубіжного до Білогорівки, аби збити активність наших бойових дій. Також ми знаємо про те, що паралельно ворог продовжує будувати лінію оборони — від Сватового до Кремінної та від Сватового до Нижньої Дуванки та північніше. Їм вдалось зробити ще 10 км "зубів дракона". Вони намагаються вгризтись в нашу землю, але при реальних бойових діях, думаю, нікому буде ці зуби обороняти. Ми або обійдемо ці загородження, або створимо ситуацію, коли піхоти за цими “зубами” просто не буде.
Коли говориться про оточення Бахмута, це скоріше фрази з російських пабліків, що ось-ось воно буде. Бої за місто йдуть впродовж шести місяців і ситуація не критична. Шість на шість кілометрів підпадає в зону бойових дій — чорний вир пов’язаний з виснажливими боями з обох сторін.
Щодо намагання противника просунутися — якщо спиратися на публікації з геоданими, то ворог перебуває в Озарянівці та Кордюмівці. Вони наближені один до одного. Кордюмівка — це селище, яке з одного боку обмежене залізницею, а з іншого — каналом, по якому тече вода. Це вузький простір, де противник накопичив сили та просунувся до селища і сподівається рухатися на Кліщіївку. Від останньої до Кордюмівки близько шести кілометрів. Там знаходиться великий простір, який з точки зору Кліщіївки можна активно використовувати, щоб знищувати війська, які туди йтимуть. Тут буде активізація бойових дій, бо у ворога немає іншого способу, щоб ускладнити життя Бахмуту. Їм треба після Кліщіївки вийти на західну трасу, від якої забезпечується Бахмут і далі сподіватися на оточення. Але це вологі мрії противника, які будуть мінімізовані коштом перекидання резервів.
Також під Бахмутом ворог здійснює тактику масових атак — діють малі групи, але в значній кількості. Це спричиняє великі втрати у противника, які останнім часом зросли. Коштом артилерії та дій нашої піхоти просування противника достатньо ускладнене.
По багатьох населених пунктах відбувається "гойдалки". Противник накопичує значну силу та при значній підтримці артилерії намагається протискається під нашу лінію оборони, а через деякий час звідти вибивається. У Майорському був такий сценарій — ворог спочатку просунувся, а потім ЗСУ його вибили. Контроль над Майорським ускладнює просування військ на інші ділянки фронту. Зона навколо Бахмута дійсно залишається складною та відповідальною, але ситуація стабілізується.
Ворог намагався оточити Авдіївку з різних сторін. Лінія оборони зберігається і наші війська тримають оборону і надалі. Це говорить про потужні можливості наших наземних сил.
Павлівка перебуває під вогневим контролем ЗСУ і знаходження там підрозділів спричиняє значні жертви. Я думаю, що Павлівка буде в такому форматі існувати ще тривалий час.
На Півдні ділянка фронту від Херсонщини до Запоріжжя — коштом дій нашої артилерії ворог повинен відтягувати свої війська далі від зони враження. Це впливає на ситуацію і по Токмаку, і по Пологах. Це важливі вузли шляхів. Регулярні удари ЗСУ змушують противника полишати ці зони. Це ознака початку виснажування цього угруповання. Я думаю, що ця стратегія виснаження буде передумовою для подальших наступальних дій, але після розуміння, що ворог не може утримувати ці ділянки.
Зараз ворог витягує всі сили до Джанкою. Місто використовується як база для посилення усього угруповання на Півдні. Із Джанкою можуть посилюватися війська РФ у напрямку Армянську чи Чонгару. Але ми розуміємо, що ці шляхи не є вічними і використання артилерії та авіації може відрізати Крим як базу оснащення Півдня.
Якщо ми візьмемо динаміку російських втрат по місяцях, найбільші втрати були в березні — десь 15 тис., потім ця шкала почала зменшуватися до літа. Ця динаміка збігалася з виснаженням нашої артилерії. У травні-червні у нас катастрофічно бракувало снарядів до неї. А потім прийшли HIMARS і динаміка пішла різко вгору. За останній місяць — ми вийшли десь на 16 тисяч. Чим більше гарної зброї ми отримаємо, тим ефективніші наші війська на полі бою.
Росіяни будуть використовувати ЗАЕС як постійний об’єкт шантажу. Війська РФ перебувають там всередині. Всі ці розмови, що вони відійдуть з військової точки зору для росіян є не вигідними. Їм потрібно мати керовану ядерну бомбу у вигляді АЕС і час від часу починати хайп на цій історії про погіршення ситуації на станції. Боюсь, що ці розмови є певними надмірними очікуваннями. Вони вважають її в перспективі джерелом живлення і цієї території, і частини російської території. Це “козирний туз” для тиску на Європу та наших партнерів і нас самих.
Інформація про відступ росіян з Нової Каховки та Олешок з’явилась сьогодні. Дії артилерії ЗСУ на лівому березі Дніпра дозволяють здійснювати активний вогневий вплив на російські підрозділи по лінії Гола Пристань – Олешки – Нова Каховка. Дійсно, були повідомлення, що ворог намагається відтягнути свої сили, щоб не піддавати їх ударам. Ця зона буде постійно під нашими ударами. Відтягування частини військ їх врятує лише частково. З іншого боку, якщо ми їх відтискаємо звідси, ми мінімізуємо удари по Миколаєву, бо нам треба вибити всю артилерію для цього.
З огляду на те, що ґрунт починає підмерзати, якщо буде мінус 5 і це буде триматися, то думаю, що в напрямку Сватове – Кремінна ЗСУ активізують бойові дії. Коли ми говоримо про Бахмут, то думаю через резерви ми зможемо відбити всі ділянки, де ворог просунувся на певну кількість метрів. Коли ми говоримо про Запорізький фронт, там все залишиться без змін. А на Лівому березі Дніпра Херсонщини ми будемо далі випалювати ворога своїм артвогнем.