Обійшлось без "формули Штайнмаєра" і зайвих компліментів Росії. Тому цілком логічно мільйони українців замислились: це вистраждане прозріння чи тонке окозамилювання на користь Кремля? І де врешті справжній Зеленський — той, якому "нет никакой разницы". Або ж той, що заганяє спічі, як батько нації?
Річ у тім, що з лютого цього року Шостий проробив непогану роботу з українізації суспільства. Сам того не відаючи. Спочатку "слуги народу" прибрали руки від закону про мову — і сфера обслуговування переклала свої сторінки в Instagram солов'їною, а усно защебетала усіма відтінками регіональних говірок. Далі були п’ятничні РНБО — коли закрили три московські гадючники NewsOne, Zik та 112. А ще прищемили хвіст Вікторові Медведчуку та боа його православній дружині Оксані Марченко. Пихатість та сваволя ОПЗЖ уже настільки подекуди наелектризовували суспільство, що ось-ось здавалось, і народний трансформатор вибухне протестами. Протестів Володимир Зеленський з усіма неприємними наслідками не хотів. Улюблений електорат "какой разніци" зазвичай не активний і максимум на що здатний — це написати коментар під відео в телеграмі. Тому довелось приміряти на себе шапку гетьмана і самому українізуватись. Тим паче Російська Федерація дала чітко зрозуміти, що мирні переговори в її хворій голові — це змусити Зеленського сісти за один стіл переговорів із маріонетками ОРДЛО і додушити Україну до капітуляції. З тим, щоб узяти собі на довічне утримання частину регулярних військ РФ, замаскованих під "захисників Донбасу".
Насправді Володимир Зеленський проходить той шлях, який проходять буквально всі українські очільники, якщо вони не хочуть стати Віктором Януковичем. Мова про українізацію. В якийсь момент часу – насправді, досить швидко після обрання – вони починають розуміти, що ні на "вату", ні "на какую разницу" опертися неможливо. Навіть якщо ти став президентом завдяки їхнім голосам. "Вата" просто хоче вернуть все взад. І якщо ти хоч трохи не Путін, то все – ти ворог. "Какая разніца" – це аморфна маса, яка нічого не вирішує в країні.. І раптом виявляється, що в Україні на нікого, окрім українців, опертися просто неможливо. Це показують і так дорогі серцю Зеленського рейтинги, і реальна правда життя. Усі, абсолютно усі соціологічні дослідження останнього року показують, що українізуються усі — і за НАТО, ЄС, українську мову і прогрес в економіці у нас абсолютно усі. І Захід, і Схід, і аграрії Херсонщини, і збирачі чорниць Полісся.
І тому українізація – це просто інстинкт виживання. Хочеш залишитися при владі – українізуйся. Хочеш просто мати можливість після президентства жити в Україні – українізуйся. Хочеш мати приналежність до західного світу – українізуйся. І тут просто немає інших варіантів. Якщо Зеленський хоче увійти в історію, а не вляпатися – він буде українізуватися ще більше.
І це дуже добре. Позаяк президент-"какая разница", обраний голосами "какой разницы", є для них авторитетом. І хай примусова, хай прагматична українізація Зеленського призводить до українізації широких мас населення, глядачів "Вечірнього кварталу". І це – чудово. Це і є логічний цивілізаційний розвиток нашої країни. Ми маємо колонізувати нашу країну по-новому, аби кожна "внєполіті" і кожен "моя хата скраю" не мали іншого шляху, як українізуватися. Якщо ти хочеш жити та працювати в Україні.
Уже зараз ми маємо змогу помацати своїми руками, як виглядають два світи. Перший — це все те добре і якісне, що трапилось з Україною після реформи ProZorro, перетворень нашої армії в справді боєздатну та українську. І українізації мізків. Інше — це той образ майбутнього, який пропонує Російська Федерація на окупованих територіях. Коли знищується і деформується навіть те, що було.
Днями прочитала чудову новину, яка лягла як бальзам на душу. Про те, що трапляється зі зрадниками. Російська компанія "Колмар" вивезла із Донбасу на постійне місце проживання в Якутію 2000 донбаських шахтарів з їх родинами. З часів окупації ці чоловіки приїжджали до Якутії на заробітки, проте в холдингу вирішили відмовитися від вахтового методу і переселили їх в РФ. Тим паче місцеві сильно в шахти йти не хочуть. Та і далекосхідний клімат з вічною мерзлотою не дуже престижне місце для життя. Що ж — це повчальна історія, що трапляється зі зрадниками, яким не подобалась українська державність в умовній Горлівці чи Красному Лучі.
Тому, коли я зачіпаю тему Російської Федерації чи тамтешньої агресивної пропаганди — моя ціль зробити назавжди важливе щеплення. Що б не обіцяла Росія, як би вона не грала на почуттях маргінесу і тупих тіктокерш — це не наш шлях. Ми генетично і культурно Європа і з часом приєднаємось до нашої справжньої сім’ї. Знаєте, в чому велика трагедія Кремля? З обранням Володимира Зеленського на пост президента, вони думали, що артист розважального жанру, над яким кепкував Філіп Кіркоров, швидко попадеться в мишоловку. Але річ у тому, що Зеленський наш. Він робить купу помилок. Нам осточортіли його куми та сусіди по під’їзду, які женуть 180 км/год у п’яному вигляді й потрапляють в ДТП. Нас турбує корупція і камбеки Олега Татарова та Андрія Портнова на різні впливу правоохоронної системи. Але наша влада — це наші барани й розбиратися будемо із ними ми самі. Наша "копнякова демократія" в дії — і вимушена українізація зі скрипом нинішньої влади є можливим маркером.
Як ви думаєте, від якої заяви Володимира Зеленського у США у Росії палало найбільше? Від того, що Шостий у Музеї Голокосту прямо сказав, що він єврей. І що той факт, що українці обрали його президентом — це найкраще свідчення того, що антисемітизму та нацизму тут нема. І ця заява — холодний душ для численних дезінформаторів, які багато років накачують європейські ЗМІ фейками, що "Азов" і добробати — це нацисти чистої води. Що УПА, Шухевич, Бандера — це страшні злодії, і через це Україну начебто бояться в ЄС як чорт. Врешті, що Україна — це дуже страшне місце і все українське є обов’язково антисемітське. Дійшло до такого маразму, що у праймовому ефірі "Россия 24" сказали, що Зеленський все бреше. І взагалі він несправжній єврей, бо не читає Тору публічно. Як на мене, це і був чисто російський нацизм і шовінізм.
Колишній комуніст Леонід Кравчук українізувався і до кінця терміну уже прямо і публічно говорив про незалежність як "безальтернативний історичний вибір України". Леонід Кучма увірвався в політику на російських гаслах, підколах "бандеровців" і програмі "Время" — московські канали тоді дивились у кожній українській родині. Але економічні реалії та розуміння, що Україна без українського неможлива — дуже швидко перетворила колишнього директора "Южмашу" в президента. В державника, який уперше заявив, що "Україна не Росія". Ющенко. Він початково був найбільш українським з усіх. І був першопрохідцем, який підняв тему Голодомору і Томосу в топи. Він не зумів розкритися в повному обсягу, бо його зжерли політичні ігрища і воскресіння власними руками російської маріонетки Віктора Януковича.
Саме образ Гетьмана дозволив вписати прагматика і великого бізнесмена Петра Порошенка в історію України, як державника, який допоміг державі вистояти в буремний 2014. І урешті — хвиля українізації підхопила і понесла Володимира Зеленського. У нього немає вибору, як стати президентом України або потонути без надії на рятівне коло. Здається, він вирішив пожити довго. Адже у відкритому океані іншого вибору нема.