Впродовж останніх років, ще задовго до війни, в контексті ключових реформ, що проводяться в Україні, нам часто доводилось чути про судову. Критерії доброчесності, Вища рада правосуддя, Кваліфікаційна комісія, Етична рада - розібратися в цьому заплутаному переліку хитромудрих дефініцій не так вже й просто. Хоча всі вони - є сукупністю тих трансформацій, що мають покращити судову систему в Україні. Винищити хабарництво, корупцію та привести судочинство до європейських стандартів. Тож у новому проєкті “Судовий контроль” ми будемо розплутувати цей гордіїв вузол інституційних змін, а також уважно стежити за тими, на кого покладено їхнє виконання. Щоб традиції українського судочинства нарешті стали цивілізованими та реально забезпечували захист прав та свобод громадян.
23 червня Україна нарешті отримала статус кандидата на вступ до Європейського союзу. Тепер щоб зберегти його та продовжити шлях до ЄС, ми маємо виконати низку вимог. Одна з них - судова реформа. Зокрема, Україна має реформувати Конституційний Суд і впровадити зміни у Вищій раді правосуддя та Вищій кваліфікаційній комісії суддів - ключових органах судової системи.
Судова реформа в Україні розпочалась ще у 2016-му році. І стала наймасштабнішою за часів незалежності. Її, зокрема, було спрямовано на підвищення рівня довіри та публічної підзвітності судової влади. До Конституції внесли відповідні зміни про обов’язковість відкритого та прозорого конкурсу на заміщення посади судді.
Сьогодні за добір суддів та їхнє звільнення відповідають Вища кваліфікаційна комісія суддів та Вища рада правосуддя. Відтак, серед вимог ЄС обов’язковою є також криштальна доброчесність їхнього складу. Торік у липні Верховна Рада ухвалила два відповідних законопроєкти, які передбачають перезавантаження цих органів судової влади.
Для добору членів Вищої кваліфкомісії суддів створено Конкурсну комісію. Перевіркою усіх кандидатів на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності Вищої ради правосуддя - займається Етична рада. До складу Ради входять шестеро осіб: троє від Ради суддів, а ще троє були запропоновані міжнародними організаціями і мають переважний голос при прийнятті Радою рішень.
Напередодні війни у лютому Етична рада якраз почала перевіряти чинних членів ВРП і майбутніх кандидатів. Тоді, злякавшись перевірок, 12-ро членів Вищої ради правосуддя самі пішли у відставку. Повномасштабне вторгнення Росії зупинило роботу Ради, а перевірки діючих членів та кандидатів до ВРП відновилися лише у травні. Втім, передбачений реформою конкурсний відбір, що мав бути максимально відкритим і прозорим, відбувся у закритому режимі. Нібито з міркувань безпеки Етична рада не транслює онлайн-співбесіди з кандидатами до Вищої ради правосуддя, тоді як держава закрила доступ до більшості публічних реєстрів. Відтак - контроль громадськості було значно ускладнено.
Натомість деякі рішення Етичної ради, щонайменше, дивують. Окрім закриття співбесід, на початку травня Рада залишила на посадах трьох членів ВРП, доброчесність яких викликає сумніви. А також рекомендувала на посади кандидатів із сумнівною репутацією. Тому й викликала різко негативну реакцію профільних громадських організацій. Ось як коментує ці рішення Михайло Жернаков, засновник найвідомішої в Україні адвокаційно-аналітичної Фундації DEJURE, котра впродовж останніх 6 років працює над оновленням суддівського корпусу:
“Багато резонансу викликали питання щодо прозорості, тому що закон вимагає, щоб співбесіди були відкритими. Закон вимагає, щоби вони транслювалися. Жодним чином це не виконується. Не буде довіри до результатів її (Етичної ради, - ред.) роботи, не буде довіри до ВРП, якщо не буде процесу відкритого, і якщо громадськість не буде розуміти, яким чином туди потрапили члени ВРП. Є вже кілька членів ВРП, яких вони залиши на чинних посадах, до яких було чимало претензій і щодо майна, і щодо рішень”.
Давайте подивимось детальніше, хто ці люди, які оцінюють кандидатів до ключового судового органу на відповідність критеріям доброчесності. І чи відповідають вони самі їм в повній мірі?
От, наприклад, суддя Київського апеляційного суду Юрій Трясун неодноразово опинявся у полі зору громадських активістів. Зокрема - через неналежне декларування майна. Так, у декларації за 2020 рік Трясун вказав, що в 2014-му році став власником земельної ділянки у Київській області площею 1200 кв.м. Однак, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суддя купив ділянку ще у 2007-му. Та, ймовірно, аж до 2020-го року просто “забував” вказувати її у деклараціях.
Також член Етичної ради Юрій Трясун має чималі статки невідомого походження. У першій електронній декларації за 2015-й рік суддя задекларував 60 тисяч доларів готівкою, що за курсом НБУ на той час - майже 1,5 мільйони гривень. І це більше, ніж у 7,5 разів перевищує задекларований за 2015-й рік дохід всієї сім’ї Трясуна.
Серед сумнівних рішень, які ухвалював Юрій Трясун за час своєї суддівської кар’єри - наприклад, зміна запобіжного заходу "беркутівцю" Олександру Бєлову, підозрюваному у вбивстві трьох майданівців. Трясун відпустив його з СІЗО під домашній арешт. Можливо, дотримуватись об’єктивності та неупередженості у цій справі судді завадило те, що його рідний брат - теж “беркутівець”, працював командиром полку та навіть був нагороджений медаллю від Януковича за бездоганну службу.
До Вищої ради правосуддя, яку тепер оцінює на доброчесність Юрій Трясун, проти нього самого як судді Київського апеляційного суду раніше було направлено 8 скарг. Тож Михайло Жернаков досить скептично оцінює таке інституційне перезавантаження. Адже виходить, що відповідальність за судову реформу зараз покладено на тих, хто раніше її відверто саботував:
“Всі троє членів Етичної ради з української сторони, які є суддями або суддями у відставці, вони призначені Радою суддів, яка фактично виступає відверто за статус-кво і проти реформи. Це вже чимало говорить, в тому числі, і про пана Трясуна”.
Що ж, ми зателефонували члену Етичної ради Юрію Трясуну. І самі запитали у нього про доброчесність. Та спілкуватися з журналістами суддя відмовився.
Судова реформа нині у самому розпалі. Принаймні так декларують Президент Володимир Зеленський, спікер парламенту та народні депутати. Ми теж бачимо зміни. Втім вони - навряд наблизять Україну до ЄС. Наприкінці липня Верховна Рада призначила суддею Конституційного суду Ольгу Совгирю. Це відбулося всупереч Конституції та домовленостям з Євросоюзом, - переконує засновник фундації DEJURE:
“Не можуть бути призначеними на посаду судді Конституційного суду особи, які є політично заангажованим, які виявляють прихильність до політичних партій, які є членами партій. Вона (Совгиря, - ред.) три роки перебувала у статусі народного депутата, публічно, постійно проявляла прихильність до правлячої партії “Слуга народу”.
Ольга Совгиря - народна депутатка та постійна представниця Верховної Ради України в Конституційному Суді. З 2010-го року обіймає посаду доцентки кафедри конституційного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Як науковиця, фактично, не підтримувала інтеграції української науки до світової та посприяла підписанню Харківських угод і продовженню базування Чорноморського флоту РФ в Криму.
За даними проєкту “Схеми”, у 2010-у році саме Совгиря підготувала відповідний висновок на звернення Конституційного суду. Та від КНУ ім. Шевченка висловила думку вчених-фахівців: не рекомендувати розгляд подання про обмеження терміну перебування іноземних військ в Україні.
Спираючись на цей висновок, колишній президент Віктор Янукович продовжив термін перебування російського флоту в Криму на 25 років. Це призвело до збільшення особового складу спецслужб та військових формувань країни-агресора, які згодом були залучені до анексії Криму.
Цей факт біографії Ольги Совгирі мав би стати на заваді її подальшої кар'єри судді Конституційного суду. І став би - якби, згідно з судовою реформою та зобов’язаннями України перед ЄС, відбувся чесний і прозорий конкурс, - розповів Михайло Жернаков:
“Конкурсу як того не було, тому це (призначення, - ред.) фактично не відповідає Конституції, бо Конституція каже, що має бути конкурсний добір на посаду суддів. Під виглядом конкурсу в комітеті проводилась дуже формальна процедура, під час якої не перевірялась навіть формальні вимоги. Це жодним чином не додає позитиву ані в плані нашої євроінтеграції, ані в плані надання нам зброї і іншої підтримки Західного світу. Довіра, яка однозначно була порушена цим призначенням, є ключовою в цьому процесі”.
Тим часом перший віцеспікер парламенту Олександр Корнієнко повідомляє про здобутки у провадженні реформи Конституційного суду. Мовляв, підготовлено законопроєкт, завдяки якому робота суду буде чесною та прозорою, такою, аби його рішення не викликали питань у суспільства. Втім, поки що виходить навпаки. І в той час, коли ексміністрам уряду Азарова саме за Харківські угоди одна за однією оголошуються підозри в державній зраді, для окремих представників чинної влади - судний день досі не настав.