Еспресо наводить переклад статті The New York Times.
Коли два роки тому Росія вторглася в Україну, на озброєнні українських військових була лише одна артилерійська гармата "Богдана". Проте саме ця єдина зброя, яка була виготовлена в Україні в 2018 році і яка здатна стріляти снарядами калібру НАТО, виявилася настільки ефективною в перші дні війни, що її перевезли на поля бою по всій країні – від північно-східного Харкова до південно-західного узбережжя Чорного моря.
Зараз українська збройова промисловість виробляє вісім самохідних артилерійських систем "Богдана" щомісяця, і хоча офіційні особи не говорять, скільки їх було виготовлено загалом, збільшення обсягів виробництва сигналізує про потенційний бум у вітчизняному оборонпромі.
Таке нарощування відбувається у вирішальний для України момент. Російська військова машина вже вчетверо збільшила виробництво зброї для ведення цілодобових операцій. Українські війська втрачають територію в деяких ключових районах, включаючи стратегічне східне місто Авдіївка, з якого вони вийшли в лютому, тоді як пакет американської допомоги все ще висить у Конгресі. У той час як європейські оборонні компанії обережно відкривають свої підприємства в Україні, великі американські виробники озброєнь досі не наважились на таку підтримку поки в країні триває війна.
Загальновизнано, що Україні необхідно відновити вітчизняну оборонну промисловість, щоб її військовим не доводилося роками покладатися на Захід, який часом вагається з наданням складних систем озброєнь, включаючи системи протиповітряної оборони, танки і ракети дальнього радіусу дії. Чи вдасться це зробити вчасно, щоб змінити сценарій війни, за яким Україна буде ще більш вразливою без більшої військової допомоги з боку США, ще належить з'ясувати.
Але українські військові інженери вже продемонстрували дивовижну майстерність у модернізації старих систем озброєнь більш сучасною вогневою потужністю. Згідно з українськими урядовими документами, з якими ознайомилася The New York Times, лише за останній рік українські оборонні компанії побудували втричі більше бронетехніки, ніж вони виробляли до війни, і вчетверо збільшили виробництво протитанкових ракет.
Згідно з аналізом військового бюджету України до 2030 року, проведеним оборонно-аналітичною компанією Janes, фінансування досліджень і розробок цього року збільшиться у вісім разів – з 162 мільйонів доларів до 1,3 мільярда доларів. Військові закупівлі підскочили до прогнозованого 20-річного максимуму в майже 10 мільярдів доларів у 2023 році порівняно з довоєнним показником близько 1 мільярда доларів на рік.
"Ми говоримо, що смерть ворога починається з нас", – сказав Олександр Камишін, міністр з питань стратегічних галузей промисловості України, в інтерв'ю минулого місяця у своєму офісі в непоказній цегляній будівлі в Києві, захованій серед ресторанів і багатоквартирних будинків.
"Ми хочемо показати, що не сидимо і не чекаємо, поки ви прийдете нам на допомогу, – заявляє пан Камишін. "Ми намагаємося і самі виробляти озброєння".
Деякі види озброєнь виготовляти в Україні особливо важко. До них відносяться 155-міліметрові артснаряди, які вкрай необхідні на полі бою. Але все залежать від імпортної сировини та ліцензійних прав від західних виробників або урядів. Пан Камишін зазначив, що вітчизняне виробництво 155-міліметрових снарядів уже "на підході", але не сказав, коли саме.
Колись основний постачальник Радянського Союзу, українська оборонна промисловість значно скоротилася за три десятиліття бюджетних скорочень після проголошення незалежності у 1991 році. Уряд у Києві планує витратити цього року близько 6 мільярдів доларів на зброю українського виробництва, включно з мільйоном безпілотників, але, за словами пана Камишіна, "ми можемо виробляти більше, ніж у нас є коштів".
Тривалий період занепаду може бути важко подолати. Наприклад, щоб відновити виробництво артилерійської гармати 2С22 "Богдана", чиновникам довелося розшукати оригінальних конструкторів та інженерів цієї зброї, деякі з яких виконували чорну військову роботу по всій Україні.
До червня 2022 року ЗСУ використовували 50-ти кілометрову дальність дії "Богдани" для наведення та знищення російських засобів ППО в успішній битві за острів Зміїний у Чорному морі.
"Для росіян це було дуже великою несподіванкою, – зазначив майор Мирослав Гай, офіцер української армії, який допомагав звільняти острів. "Вони не могли зрозуміти, як можна використовувати артилерію на такій відстані".
Європейські політичні лідери, які побоюються послаблення американської підтримки, а також і керівники підприємств, які бачать нові ринкові можливості, сприяють розвитку військового виробництва в Україні, усупереч тому, що може пройти кілька років, перш ніж будь-яке з цих озброєнь або матеріальних засобів потрапить на поле битви.
Німецький збройовий гігант Rheinmetall і турецький виробник безпілотників Baykar перебувають у процесі будівництва заводів в Україні. У березні міністр оборони Франції заявив, що три французькі компанії, які виробляють безпілотники і наземну військову техніку, наближаються до подібних угод. Минулого місяця Німеччина і Франція оголосили про створення спільного підприємства через оборонний конгломерат KNDS для виробництва деталей для танків і гаубиць в Україні, а згодом і цілих систем озброєння.
За словами експертів, українські військові розмістили системи протиповітряної оборони навколо деяких з найбільш важливих заводів, що виготовляють зброю. Цілком ймовірно, що заводи з іноземним капіталом будуть здебільшого побудовані на заході країни, подалі від лінії фронту, з додатковим протиповітряним захистом.
Крістіан Сір, операційний директор британського військового підрядника BAE Systems в Україні, сказав, що навіть перші кроки іноземних виробників надсилають "важливий сигнал – що можна заходити в Україну і налагоджувати виробництво".
За словами пана Сіра, хоча BAE Systems планує виробляти зброю в Україні в майбутньому, наразі компанія зосереджена на підході "fix it ahead", тобто ремонтувати пошкоджену в боях зброю на заводах в Україні, щоб швидше повертати її на фронт. Багато озброєнь, що використовуються в наземній війні в Україні, включаючи гаубиці M777 та Archer, бойові машини Bradley та CV90, а також танки Challenger 2, виробляються компанією BAE Systems.
"Ми хочемо, щоб ви активно використовували ці засоби у воєнних діях, і цілком зрозуміло, що ви не можете і надалі ремонтувати їх в сусідніх країнах", – продовжує пан Сір. "Це неприйнятно щоб умовах довготривалої війни на виснаження сотні високоякісних, надійних гаубиць мали долати сотні кілометрів".
На сьогодні, за словами українських та американських чиновників, жоден великий американський виробник зброї не оголосив про плани відкрити виробничі лінії в Україні. Однак упродовж останніх тижнів деякі керівники вищого рівня відвідали Київ, зустрівшись з паном Камишіним та іншими офіційними особами, а адміністрація Байдена у грудні організувала зустрічі для українських лідерів і американських військових підрядників.
Допомога Україні у відновленні її оборонної промисловості стала ще більш важливою, оскільки республіканці в Конгресі заблокували виділення Україні військової і фінансової допомоги на суму 60 мільярдів доларів. (Утім спікер Майк Джонсон, республіканець з Луїзіани, нещодавно дав зрозуміти, що він шукає політично прийнятні шляхи для того, щоб винести пакет допомоги на голосування).
І все ж павутина бюрократії в Києві загрожує сповільнити принаймні деяких інвесторів, які намагаються проштовхнути свої пропозиції через три міністерства – оборони, цифрової трансформації та стратегічних галузей промисловості пана Камишіна.
"Ми намагаємося зрозуміти, як все це поєднується і як вони працюють разом", – сказав Вільям Б. Тейлор, колишній посол США в Києві, який очолює зусилля Інституту миру США, спрямовані на налагодження зв'язків між американськими та українськими оборонними компаніями.
"Американські фірми мають багато можливостей інвестувати в інші країни світу, – заявив пан Тейлор. "Це той випадок, коли на карту поставлені національні інтереси США, тому ми робитимемо додаткові кроки з метою налагодити ці взаємовідносини".
Оскільки артилерійські снаряди калібру 155 міліметрів вкрай необхідні, пан Тейлор запропонував створити спільне підприємство між українськими та американськими компаніями, яке могло б зосередитися на нарощуванні їх виробництва.
У світлі цього на цей ринок уже виходять Європейські виробники.
"Якщо європейці будуть залучені до розвитку в тих обсягах, які вони обіцяють, я думаю, що з часом ми вирішимо проблему "снарядного голоду", – запевнив Олександр Сирський, головнокомандувач Збройних сил України, в інтерв'ю українським державним ЗМІ, опублікованому в п'ятницю.
Хоча українським виробникам заборонено експортувати зброю до закінчення війни, пан Камишін, схоже, прагне конкурувати з іноземними виробниками зброї.
Майстерний оратор з цапиною борідкою та зачіскою, яку традиційно носили українські козаки, пан Камишін є одним з тих, кого пан Тейлор назвав новим поколінням лідерів в Україні – молода особа у віці 39 років, яка стрімко піднялася по урядових сходах.
Після призначення на посаду міністра, у березні 2023 року, пан Камишін відвідав майже всі збройові заводи в Україні і сказав, що побачив галузь, яка гостро потребує капітального ремонту. На одних пошкоджених заводах працювали робітники, на інших – ракети збирали вручну.
Разом з тим, за його словами, зараз виробництво працює більш злагоджено. Він досі щодня отримує повідомлення про стан критично важливих складальних ліній, щоб швидко виявляти поломки та оперативно їх виправляти.
"Ми робимо все швидше і дешевше, і це працює", – зізнається пан Камишін в інтерв'ю, яке було одночасно і рекламою зброї вітчизняного виробництва, і обговоренням іноземних інвестицій.
"Одного дня ми приєднаємося до вас і НАТО", – впевнено сказав він. "Тож, якщо ви закуповуєте у нас, ви розбудовуєте сили і засоби, які колись стануть частиною спільних сил і засобів. То чому б не інвестувати у наші спільні сили і засоби?"
Матеріал підготували Владислав Головін та Олександра Миколишин.