Інтелектуальні здібності дитини формуються під впливом як спадкових, так й інших факторів. Дослідження показують, що від 40 до 60% інтелекту - це спадковість. Проте решта впливу залежить від оточення, в якому зростає дитина, освіти, культурного середовища, стимулюючих факторів та умов життя. Такий баланс між спадковістю і оточення робить інтелектуальний розвиток дитини складним та багатогранним процесом, який потребує уваги до всіх аспектів її виховання.
Інтелект - це загальна здатність розуміти, мислити, уявляти, навчатися, приймати рішення та розв'язувати проблеми. Комплексна характеристика, яка включає в себе різноманітні когнітивні процеси, такі як сприйняття, мовлення, увага, пам'ять, мислення, уявлення, творчість та багато іншого.
За визначенням енциклопедії сучасної України, під поняттям "інтелект" варто розуміти стійку структуру розумових здібностей індивіда, що зазвичай визначають за рівнем розвитку, який розглядають у зв’язку з такими пізнавальними процесами, як сприймання, пам’ять, уява тощо.
Інтелект виявляється у здатності адаптуватися до нових ситуацій, розвивати нові знання і вміння, а також вирішувати завдання різної складності. Це поняття вивчається у різних наукових дисциплінах, таких як психологія, когнітивна наука та інші. Поглиблене розуміння інтелекту також включає розгляд генетичних, поведінкових та вимірювальних аспектів цього явища.
Відповідно до даних дослідження, яке було опубліковано в матеріалі The Psychology Spot, гени, які відповідають за когнітивні функції, зазвичай знаходяться в Х-хромосомі і передаються саме від матері. Дівчатка успадковують дві Х-хромосоми від своїх батьків: одну від матері та іншу від батька. Однак ген інтелекту на одній з цих Х-хромосом, як правило, дезактивується. Тому, хоча дівчатка успадковують генетичний матеріал від обох батьків, ген інтелекту передається від жінки.
Тобто, інтелектуальні здібності та когнітивні функції, такі як мислення, прогнозування та аналітичні здібності, передають від матері. З іншого боку, гени батька здебільшого впливають на інші аспекти особистості, такі як сексуальна та харчова поведінка, рівень агресивності.
Фото: iStock
Наш мозок працює як інтегрована система, яка для вирішення проблем використовує різні його частини, включно з лімбічною, яка відповідає за емоції та інтуїцію. Навіть у вирішенні простих математичних або фізичних задач наш мозок використовує раціональне мислення, але також враховує емоційний контекст та інтуїтивні розсуди. Генетичний внесок батька впливає на розвиток лімбічної системи, що своєю чергою виявляється у тому, як ми вирішуємо проблеми та задачі.
Такі результати отримали вчені в ходу досліджень на мишах. Зокрема, дослідниками було виявлено, що миші, які отримали більшу дозу генів батька, мали більше тіло та менший мозок, тоді як у мишей з більшою кількістю генів матері спостерігалася протилежна тенденція. Це свідчить про те, що різний генетичний внесок може мати вплив на різні аспекти розвитку організму, включаючи розмір тіла та розвиток мозку.
Цікавим підтвердженням таких результатів стало багаторічне дослідження Університету у Глазго, яке почалось ще 1994 року. В експерименті взяти участь більше дванадцяти тисяч людей віком 14-22 роки. Результати показали, що найкращим показником інтелекту у молодих людей є IQ їхніх матерів. Виявилось, що IQ молодих людей відрізнявся в середньому лише на 15 балів від рівня їхніх матерів, що свідчить про суттєвий вплив генетичних факторів на розвиток інтелекту. Хоча до уваги були взяті й інші фактори, такі як соціальний статус, освіта та інше.
Однак, важливо пам'ятати, що генетика – це лише один з чинників, що визначають інтелект. Процес його розвитку відбувається протягом усього життя. Отже, активна участь батьків у навчанні та розвитку їх дітей, створення стимулюючого середовища та підтримка, можуть покращити інтелектуальні досягнення молоді. Такий підхід допоможе кожній дитині максимально реалізувати свій потенціал і досягти успіху в житті.