Спостерігаючи публічні срачі, я не можу позбутися враження, що бачив це все дуже давно, на початку 90-х. Точно таке ж глибоке емоційне занурення в долі людей, які бачиш лише на екрані.
Поява перших бразильських та мексиканських серіалів викликала ідентичні реакції у їх глядачів. Спрацьовані сільські тітоньки, які багато чого бачили у житті, плакали як діти біля телеекранів, сварились вголос, обурювались і проклинали. Вони так ревно співпереживали екзотичним героям у чарівних світах, що втрачали відчуття реальності начисто. Хтось впав зі сходів і втратив дитину чи комусь зрадив — переживання були сильнішим навіть за реальні у своїх життях. Ох, ці рабині Ізаури, Дикі Рози, Аліни Михайлови та Тараси Чорноволи.
Читайте також: Перебуваючи у центрі урагану, ми не осягаємо його масштабів
Медійність сучасного світу і нашої війни зокрема перетворили реальність на серіал. Це для купки своїх знайомих медійні герої реальні люди. Для абсолютної більшості глядачів і читачів соцмереж — герої телесеріалу.
Люди дивляться це страшне віртуаліті-шоу, спостерігають за життям і поворотами долі, ходять по віртуальних похоронах, які їм забезпечують кореспонденти фотосесіями. З'являється фальшиве відчуття близькості й доброго знайомства, адже хороша камера може впритул зафіксувати всі емоції на обличчі героя, можна навіть розгледіти всі його прищики.
Читайте також: "Бритва акули"
Практично щодня — нова серія. Когось зґвалтували на Закарпатті, облили зеленкою, рятуємо котиків від потопу, зловили на хабарі чи плагіаті — все це страшенно важливо і потребує нашої особистої залученості, але лише до моменту, поки не вийшла нова серія.
Це шокує, наскільки люди годинами готові обговорювати та емоційно пірнати в життя інших людей, з якими вона взагалі не знайомі й ніколи не зустрінуть. Наскільки прагнуть жити в уявному і придумують собі, що їм це страшне як важливо і має безпосередній стосунок до їхніх життів.
- чого ви така без настрою і зла, пані середніх літ із Золочева з вулиці Шашкевича?
- ну бо нашо вона таке написала в тому твіттері?
Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.