У минулому правозахисниця, волонтерка і громадська діячка Таміла Ташева з 2019 року працювала заступницею постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим (АРК). У квітні 2022 року вона сама очолила відомство. Її призначення відбулося за два місяці після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тоді ж питання деокупації півострова знову стало звучати в інформаційному просторі.
Після доручення президента Володимира Зеленського про підготовку до звільнення регіону відомство виконало масштабну роботу. Насамперед вона стосується майбутнього регіону.
Про цю роботу, міграційні процеси, реакцію на заяви окремих політиків щодо "російського" статусу Криму, про можливий розмін Криму під час майбутніх мирних переговорів із Москвою, про долю тих, хто живе на півострові з 2014 року, Таміла Ташева розповіла в інтерв'ю "Дрону".
Коротко. Зміст
Крим покинули десятки тисяч людей
Чи є в представництві президента дані про те, скільки постійних жителів Криму, багато з яких зберегли українські паспорти, покинули півострів від початку повномасштабної війни в лютому 2022 року?
Яка кількість громадян виїхала після 2022 року, на жаль, ми сказати не можемо. З якої причини? Раніше ми фіксували людей, які виїжджали з Криму на материкову частину України, шляхом реєстрації як внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Але ми не мали точної картини, тому що більшість людей не реєструвалися як ВПО. Допомога від держави була тільки впродовж півроку і в невеликих сумах. Хтось просто продавав своє майно і прописувався на території материкової країни і тому не отримував довідку ВПО, оскільки не мав у цьому потреби.
Станом на 2022 рік (до початку повномасштабної війни з Росією, - ред.) офіційно у нас було близько 54,5 тисячі людей офіційно як внутрішньо переміщених осіб. Але неофіційно, думаємо, було 100 тисяч осіб, які виїхали ще до 2022 року.
Ті люди, які виїжджають після початку повномасштабної війни, з об'єктивних причин виїжджають через РФ на територію третіх країн. Якщо хтось повертається в Україну, то ми можемо зафіксувати його в'їзд. Звичайно ж, найбільша хвиля виїзду людей була не на початку повномасштабного вторгнення, а восени минулого року, коли фактично тисячі родин, особливо кримськотатарських, виїхали з території півострова (через оголошення масової мобілізації в Росії, - ред.). Спираючись на дані відкритих джерел, ми припускаємо, що це десятки тисяч людей, багато з яких чоловіки. Але точної кількості ми назвати не можемо.
- Чи є у вас статистика, яка стосується призову чоловіків із Криму в російську армію?
- Ми розмежовуємо призов, мобілізацію і контрактну службу. З 2014 року в Криму на строкову службу було призвано близько 40 тисяч осіб. Це однозначно порушення міжнародного гуманітарного права, є злочином. Оскільки держава-окупант не має права призивати до своїх збройних сил громадян, які живуть на цій території, - це порушення Женевської конвенції.
Що стосується мобілізації, то це закрита інформація. Ми намагаємося стежити через додаткові джерела. Наприклад, це виділення земельних ділянок тим, хто пішов на контрактну службу. Або за кількістю похоронів. Складно сказати однозначно, але це десятки тисяч людей, які були мобілізовані за весь період повномасштабного вторгнення, але далеко не про всіх відомо.
Вам відомо, як особи чоловічої статі намагаються уникнути мобілізації в Криму?
Ключова можливість не бути мобілізованим до російської армії - це виїзд. Ми радили просто змінювати місце проживання, намагатися виїхати через територію Росії в інші країни. Ми розуміємо, що уникнути мобілізації досить складно. Але якщо вас мобілізували, то є відповідні програми зі здачі в полон Україні. Щоправда, по Криму це рідкісні випадки.
Заморожений конфлікт нам не потрібен
Як ви реагуєте на заяви окремих західних політиків та експертів, які пропонують Україні відмовитися від Криму в обмін на припинення бойових дій?
Я б не узагальнювала про всіх західних політиків, тому що низка країн у принципі взагалі не ставлять перед Україною питання щодо якихось компромісів тощо. Так, про це говорять у середовищі інтелектуалів, керівників, аналітиків люди, які консультують високопоставлених осіб інших країн. Але Україна і президент як верховний головнокомандувач чітко стоять на позиції того, що жодних територіальних поступок не може бути.
Це відповідає, зокрема, Формулі миру, яка була запропонована Україною ще 2022 року на саміті G-20 на Балі і яка збирає зараз на свою підтримку різні країни. На останньому засіданні на Мальті це було 66 країн. Один із пунктів Формули миру - це територіальна цілісність і виведення всіх російських військ із території України.
Крім цього, президент неодноразово говорив, що заморожений конфлікт нам не потрібен. Відповідно, нам необхідно відвойовувати всі території. Ми розуміємо, до чого призводять заморожені конфлікти. Адже через якийсь час почнеться нова фаза вторгнення, яка, найімовірніше, перейде на регіон країн НАТО.
Тут думка громадян консолідована. Останні дослідження показували, що понад 80% громадян України не готові жертвувати територією в обмін на вступ до Євросоюзу і НАТО. Насамперед, через велику кількість жертв і смертей. Фактично це означатиме, що всі жертви за повернення українських територій були марними.
Так, нам пропонують різні плани Китай, Бразилія, країни Африки. На що ми відповідали, що єдиним мирним планом може бути тільки та формула, яка заснована на інтересах української держави, її територіальної цілісності.
Нам набагато складніше з країнами "Глобального Півдня"
Чи відчувають в Офісі президента і ви особисто настрої в західних елітах, можливо, не в усіх, що Крим може все-таки стати розмінною монетою під час майбутніх перемовин із Росією за участі Заходу?
Я не можу говорити за Офіс президента, оскільки не посвячена в такі комунікації. З того, що у нас є, ми не бачили активного тиску або переконання так званих західних еліт. Повторюся, це дуже неоднорідна субстанція, назвемо це так, західної еліти. Вони дуже різні. Східне крило Європи нас активно підтримує. Британія дуже жорстку позицію займає і в питанні Криму, і нашої підтримки. Різні програми та резолюції тому підтвердження.
Цілком можливо, що такі настрої будуть, але, повторюся, проти народу, політичних еліт України, я не думаю, що підуть наші західні партнери.
Так, нам набагато складніше з країнами Глобального Півдня. Але й тут є певні зрушення. Ми працюємо з країнами Південно-Східної Азії, Африканського континенту, Латинської Америки, Перської затоки. У принципі, ми бачимо, що і вони приєднуються до Формули миру. Той же Катар проявляє активність у питанні повернення дітей і цивільних в'язнів. Або Саудівська Аравія.
Якби у вас була можливість зустрітися з такими відомими людьми, як експрезидент США Дональд Трамп, засновник Space X Ілон Маск, прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, які виступають за російський статус Криму в обмін на мир, що б ви їм сказали?
Я б їм особисто сказала віддати частину своєї території і людей - чому вони цього не роблять? Це наша територія, і ніхто інший не може нею розпоряджатися. Це наші люди, які там проживають.
Опір, який ми зараз бачимо в Криму, він є небувалим, на мою думку. Зараз це конкретний проукраїнський протест: люди набивають татуювання з українською символікою, вішають жовті стрічки, роблять жовто-блакитний манікюр, співають українські пісні, топчуть російські прапори, обливають світлини президента Путіна фарбою, кидають запальні суміші в окупаційні військкомати. Звісно, за це притягують до відповідальності нібито за дискредитацію збройних сил Росії. Але це чіткий проукраїнський, антивоєнний, антиросійський протест.
Ми не відмовляємося від контрнаступальних дій
Український контрнаступ, про який активно повідомлялося навесні і влітку цього року, не приніс результатів. На ваш погляд, це якось позначилося на дусі жителів Криму, які чекають деокупації півострова?
Я б не хотіла коментувати український контрнаступ. Він проходить так, як він проходить. Необхідно розуміти кількість замінованих Росією українських територій. Необхідно розуміти, що час, на жаль, не грав на нашу користь. Не завжди швидкі поставки озброєння сприяли швидкому просуванню в нашому контрнаступі. Але не слід оцінювати контрнаступ тільки в сухопутному розрізі.
Дуже великим досягненням, на нашу думку, є те, що зараз відбувається на Чорному морі, в тому числі в Криму, на низці знищених об'єктів, які використовувалися для обстрілу українських міст. Те, що Росія не контролює західне узбережжя Чорного моря, це дає змогу Україні доставляти зерно фактично самостійно в ті країни, які його потребують. Те, що Росія фактично відводить свій флот із Севастополя, - це теж дуже великі результати.
Якщо говорити про настрої людей, їм необхідно розуміти, що ми будемо боротися і звільняти територію Криму тими способами, які будуть нам доступні в конкретний момент. Люди в Криму повинні розуміти, що ми не відмовляємося від контрнаступальних дій.
До чого готуватися жителям Криму: до затяжної війни чи найближчого звільнення півострова?
Я не уповноважена говорити про такі речі. Звичайно ж, ми хотіли б звільнити територію півострова якомога раніше. Як сказав начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов, ми трохи відстаємо від графіка. Я з ним солідарна в такій оцінці. На звільнення півострова впливає низка чинників, зокрема постачання зброї, можливості нашого оборонного комплексу з виробництва тих типів озброєння, які нам потрібні для пошкодження певних об'єктів на території півострова, людський ресурс тощо.
Майбутній статус Криму - питання парламентських дискусій
Чи є вже зараз розуміння того, який статус матиме Крим у разі деокупації?
Ні, оскільки одразу після звільнення території у нас діятиме режим воєнного стану. Під час воєнного стану жодних змін до Конституції країни вносити ми не можемо. Відповідно, будь-яка зміна статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя потребує конституційних змін, які неможливі. Це питання широких парламентських дискусій.
Звісно, ми розуміємо, що певна роль відводиться представникам корінного народу, але жодних рішень щодо статусу автономії наразі не ухвалюється. Зараз ми перебуваємо на стадії консультацій і з Меджлісом кримськотатарського народу, і з експертним середовищем, і з народними депутатами.
Підкреслю, що президент України дав нам доручення, щоб ми готувалися до деокупації Криму. Це робота реінтеграційного процесу, формування політик щодо Криму. Масштаб роботи за півтора року проведено колосальний. Ми розробили загальну рамку і бачення економічного розвитку Криму. Ми розробили першочергові кроки після деокупації у сфері безпеки, гуманітарної політики, відновлення української влади, залучення кадрів. Це і питання економічної стратегії, і притягнення до відповідальності тих людей, які зрадили присязі.
Чи є якісь перспективи в питанні надання Криму статусу кримськотатарської автономії у складі України?
Те, що зробила команда президента Володимира Зеленського в кримськотатарському питанні, складно не помітити. Це і рішення про визнання кримських татар корінним народом, коли президент подав до Верховної Ради свій законопроєкт про корінні народи України, де кримських татар, поряд із караїмами та кримчаками, визнано корінними. І питання розвитку кримськотатарської мови, і питання суб'єктності та фінансування представницьких органів кримськотатарського народу, ЗМІ корінних народів. Це все передбачено нинішнім українським законодавством.
Ми не вважаємо, що усі люди в Криму винні
Що буде з тими, хто співпрацював у Криму з російською владою, і що буде зі звичайними громадянами, які зберегли українські паспорти, і тими, хто приїхав на півострів після 2014 року, у разі деокупації регіону?
Хочу пояснити читачам, тому що це дуже важливо. Україна не визнає факту нав'язаного громадянства на території півострова, яке було здійснено Росією спеціальним указом. Коли людина з кримською реєстрацією як кріпак автоматично стала громадянином РФ, незалежно від того, отримала вона російський паспорт чи ні. Тому, згідно з українським законодавством, усі громадяни, які проживали в Криму на момент 2014 року, та їхні діти, народжені після, є українськими громадянами, незалежно від того, чи отримували вони окупаційний документ, чи ні. Ми розглядаємо людей, які проживають на окупованій території, як жертв окупаційного режиму.
Тому зберегла чи ні людина український паспорт, або його було втрачено з якоїсь причини - для нас вона залишається громадянином України. Усі інші - це ті, хто незаконно приїхав до Криму після 2014 року через різні стимулювальні програми РФ, фактично учасники злочину колонізації території. Як кажуть кримчани, "понаїхали". Усі вони мають виїхати з території півострова до моменту звільнення. В іншому разі українські міграційні органи ухвалюватимуть індивідуальні рішення щодо цих осіб. Колективне видворення в міжнародному праві заборонено.
Звичайно, ті кілька десятків тисяч людей, які пішли добровільно працювати в окупаційні адміністрації, нестимуть відповідальність як громадяни України. Це топ-посадовці, які ухвалювали управлінські рішення. Це ті, хто зрадив присязі: весь правоохоронний і суддівський блок, військові. Низка пропагандистів - на це є окрема стаття в українському законодавстві. Ті, хто працював на низових позиціях, - ми ще думаємо, яку вони понесуть відповідальність.
Ми не вважаємо, що всі люди в Криму винні, але ті, хто винен, мають бути притягнуті до відповідальності. Будь-яке зло має бути покаране, щоб воно не повторювалося.