Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Т. Г. Шевченко
Попри творчу натуру (поет, живописець, гравер, прозаїк) Тарас завжди був бунтарем. До наших днів його ім’я ототожнене з такими визначеннями, як символ України та національний герой. Його творчість підіймає бойовий дух українського народу як з часів Революції гідності, першого вторгнення російських окупантів на українські землі, так і сьогодні - під час повномасштабного вторгнення РФ.
Тарас Григорович завжди актуальний: його гасла, слова, думки та чіткий вектор, який спонукає до правильних дій.
Сергій Нігоян народився 2 серпня 1993 в Україні, селищі Березнуватівка, що на Дніпропетровщині. Його життя обірвала куля ворога в Києві на Майдані під час Революції гідності 22 січня 2014 року. Сергій був щирим молодим хлопцем, проукраїнським активістом, бійцем 3-ї сотні Самооборони Майдану. Він - один із перших загиблих на Майдані. Герой України посмертно.
Україну облетіло відео, коли ще живий Сергій читає вірш Тараса Шевченка “Борітеся – поборете”:
Коли бійці ЗСУ зайшли у звільнену від окупанта Балаклію (що на Харківщині), одразу ж почали знімати рашистський плакат. Під цим плакатом увесь час окупації був портрет Тараса Шевченка і його вірш “Борітеся – поборете!”. Хтось побачив в цьому добрий знак, хтось символізм. Відео швидко облетіло мережу й не залишило байдужим жодної людини як в Україні, так і за кордоном.
11 березня 2020 року 10 Гірсько-Штурмова Бригада оприлюднила відео, відповідаючи саме на це запитання:
"Що було би, якби Кобзар повернувся на цю землю в наш час? Писав би великі вірші, які вправили б нам мізки, і витрусили звідти сміття? – Так! Знайшов би слова, які допомогли би багатьом впоратися з сумнівами? – Так! Він був би серед нас. Воював. Весело і розумно бив би ворога. Чистив зброю. Розповідав захопливі історії хлопцям та дівчатам. Ковтаючи піт - рив би землю, або черпав з окопів воду навесні. Їздив би іноді у справах в тилову зону, брав би наші картки й список та привозив би кави й інші замовлення. А в проміжках - писав би великі проникливі вірші. Знаходив потрібні всім слова. І малював картини олівцем на зворотному боці зіпсованого рапорту формату А4. Він був би серед нас. І для всіх. Тому що він живий і різний, навіть коли його немає. Він любив Україну по-справжньому, а не словами. Він наш вічний побратим на позивний "Кобзар". А не та похмура ікона, яку з нього намагалися зробити".
А далі в кадрі хлопці зворушливо зачитали вірша "Кобзар", який присвятили Шевченкові:
Снилося, щось задумав вищий небесний цар,
І на гарячу землю знову прийшов Кобзар.
Здвинув шолома трохи, пил обтрусив з броні,
Вийняв з кишені каву – ту, що купив мені.
Слухай, ну як тут справи – криють вночі важким?
Битися, бачу, треба - бо розумію з ким.
Бо ще тоді навчив вас опір чинити злу.
Ти розкажи, до речі – що там у нас в тилу?
Все як завжди, Тарасе - зрада, брехня, плітки,
Кожен, хто хоче слави - рве тебе на шматки.
Слів та думок уламки ліплять на прапори –
Гетьмани знову б’ються, квапляться догори.
Кожен собі потрохи тягне на свій город,
Долю і волю прагне вигадати народ.
Знов від брехні до правди – дуже маленький крок.
Хтось вибирає битву, а інші - йдуть в шинок.
Дехто тягар тримає, дехто - над ним ірже,
Дехто, щоб не цуратись, тягне собі чуже.
Досі не бачать правди, досі шукають зло,
Мов півтора століття начебто – не було.
Вибач, Тарасе, поки – трощене все, як лід.
Вчили - не зрозуміли люди твій заповіт.
Нас гартували трохи – покидьки і бої.
Ті, хто за нами прийдуть – будуть цілком твої.
Слухай…Кобзар тихенько жестом мене спинив
- Хлопче, ти сам, я бачу, дещо не зрозумів.
Ви вже змогли підвестись паростком із золи.
Що вам чекати, друже? – Ви вже давно прийшли.
Хтось збереже цю землю, хтось в ній посіє хліб,
Хтось нагодує слабших – ким вони не були б.
Вийде із диму сонце, зійде вночі зоря,
В кожній хвилині буде дещо від Кобзаря.
Душі тримайте разом. Розум тягніть з юрби.
Йти догори не важко - тим, хто вже не раби.
Хочеш дійти до світла – треба зробити крок.
Є в Україні воля. Є в Україні Бог.
Нумо, Тарас промовив – візьмемо з долі мед?
І закрутивши вуса, взявся за кулемет…
Бійці цієї бригади прочитали однойменний твір Тараса Григоровича:
Третього червня 2022 року Артем Пивоваров разом з Надією Дорофеєвою записав та презентував у сотий день повномасштабного вторгнення окупантів чуттєвий музичний дует на вірші Тараса Шевченка "Думи мої, думи мої". На сьогодні відео переглянули вже понад 31 млн користувачів YouTube. Поезія Кобзаря – завжди на часі, завжди актуальна.
"Ми переживаємо нелегкі часи. Перебуваючи у безперервному потоці інформації, намагаємося заповнити екзистенційну порожнечу. Ми постійно в собі, наодинці зі своїми думками, з якими буває складно. Та ми маємо усвідомлювати, що кожен українець з усіма його переживаннями й складнощами потрібен своїй країні як ніколи. Україна - наша ненька, що приймає нас такими, якими ми є. Вона живе всередині нас. І те саме ми хочемо бачити в наших дітях", – поділився Артем Пивоваров.
"Шапку зняв тільки для відео, не сваріть, вона страшна просто. Сподіваюсь вам сподобався вірш молодого Шевченка", - жартує в соцмережах боєць Дмитро Морозюк та ділиться своєю версією відомого твору Тараса Шевченка:
І завершити хочеться словами Шевченка:
"І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі!"