Старший у родині – Володимир Матвійович Лук’яненко є почесним громадянином Сум, одним із найвпливовіших людей регіону й одним із останніх у поколінні українських "червоних директорів". Свого часу він встиг отримати звання Героя Соціалістичної Праці, покерувати міністерством хімічного і нафтового машинобудування СРСР, а в незалежній Україні попрацювати багатолітнім директором згаданого об’єднання імені Фрунзе. Нині патріархові уже 84 роки. Тому реальні важелі управління бізнесом все частіше сходяться до рук його сина Володимира Володимировича Лук’яненка, громадянина Російської Федерації, співвласника групи компаній "Гидромашсервис" (ГМС), яка займає панівне становище у забезпеченні помпувальним обладнанням російських нафтогазовидобувників.
Лук’яненкові-молодшому належить 27,44% акцій цієї групи, завдяки чому він є її найбільшим акціонером (див. Структуру власності групи ГМС). Загалом до складу "Гидромашсервису" входить 17 підприємств у Росії, Білорусі, Італії, Україні, і сумський "Насосенергомаш" є одним із них.
Формально 90,6% акцій сумського підприємства належить кіпрській компанії H.M.S. CAPITAL LIMITED. При цьому кінцевим бенефіціаром "Насосенергомашу" українські майнові реєстри одностайно називають громадянина РФ Володимира Володимировича Лук’яненка (див. Витяг1, Витяг 2, Витяг 3). Зрештою, навіть у назві кіпрського офшору легко вгадується абревіатура "Гидромашсервису". У наглядовій раді сумського "Насосенергомашу" засідають також самі росіяни: Артьом Молчанов, Ігор Твєрдохлєб, Олег Соколов, Андрєй Орлов, тобто топменеджери ГМС. Відповідно і переважну частину замовлень український завод в останні роки отримував від російської материнської групи. До прикладу, буквально за два дні до початку повномасштабної війни (22 лютого) Насосенергомаш уклав контракт на 600 млн рублів (за тодішнім курсом – 217,5 млн грн) на постачання продукції для компанії "Нижневартовскремсервис".
Остання у свою чергу є підрядником таких російських енергетичних важковаговиків, як "Роснефть", "Лукойл", "Сургутнефтегаз", "Самотлорнефтегаз" та ін. Хочеться вірити, що цей контракт зараз усе ж таки не виконується.
Зі структурою власності "СМНВО-Інжинірингу" та Завод обважнених бурильних та ведучих труб (ЗОБВТ) ситуація не настільки очевидна. Ще рік тому ключовим акціонерами обидвох підприємств була кіпрська компанія Inter Growth Investments Limited, яка теж належить Лук’яненкові-молодшому. Але наприкінці 2021-го номінальний власник змінився і там, там. Власником 100% акцій ЗОБВТ тепер фігурує кіпрська компанія Alveron Holding Limited. Натомість майже 95% акцій "СМНВО-Інжиніринг", згідно з останньою публічною інформацією товариства, зосереджено в руках іншої кіпрської компанії Repenio Holding Limited (див. історію змін зареєстрованих власників – ЗОБВТ та СМНВО). Бенефіціаром обидвох уже вказаний Лук’яненко-старший, громадянин України, що юридично виводить їх з-під санкційних ризиків. І дарма. Бо і за Repenio, і за Володимиром Матвійовичем теж тягнеться російський шлейф. Його фірма встигла наслідити в окупованому Криму.
Так, у Севастополі за адресою вул. Дзержинського, 53, зареєстровано ООО "ЮГСЕВМОРСЕРВИС", одним із засновників якого є Repenio Holding Limited. Щоправда, частка у неї мізерна – менше 1%. Усі решта 99% належать іншій кіпрській структурі – Canemont Limited. Та це рідні сестри. Обидві компанії зареєстровано за тією ж самою адресою: Кіпр, м.Лімассол, п/с 3025, Нафпліу.15, 2-й поверх. Склад директорів-секретарів у них також ідентичний. І кінцевий власник той самий – Володимир Лук’яненко-старший. На балансі "Югсевморсервису" числиться заштатний готель "Витязь" у Севастополі. Але не це головний скарб фірми. Вона безпосередньо чи через згадану вище Canemont Limited володіє чи намагається заволодіти низкою земельних ділянок на Кримському узбережжі. Зокрема, як випливає із судових архівів РФ, Лук’яненко-старший претендує на землі дитячого табору "Береговое" у Форосі (там майже 30 ділянок), дві земельні ділянки у селищі Сімеїз під Ялтою – 4 і 16 тис. кв метрів по вул. Луговського. Це теж жирні шматки – при самій набережній. І, схоже, що це не вичерпний перелік.
Бо і Лук’яненко-молодший небайдужий до кримської нерухомості. І деколи інтереси сина та батька перетинаються. Є, наприклад, у селищі Виноградне (знову ж таки поблизу Ялти) такий собі пансіонат "Веселый", яким володіє компанія ООО "ПРОФИТСТРОЙ". У 2019 році її новими власниками стала вже знайома нам пара Repenio Holding і Canemont Limited. У 2020-му їм на зміну у реєстрі засновників прийшов Володимир Володимирович Лук’яненко особисто. Ще дві севастопольські компанії, де відбувалися схожі рокіровки – це ООО ФИРМА "ОЛТРИ" ЛТД й "ТЕРРА-ИНВЕСТ". Причому в Україні у цих структур існують двійники – "Олтрі Лтд" й "Терра-Україна" . В українських реєстрах ці компанії зазначені чинними, а їх кінцевим бенефіціаром вказаний старший із династії – Володимир Матвійович Лук’яненко. Ось такий сімейний кругообіг.
Хоч сам Володимир Лук’яненко-молодший, здається, воліє відпочивати не в Криму. Інакше навіщо було купувати елітну нерухомість у Франції. Перший об’єкт – це вілла на Лазуровому березі у Сен-Жан-Кап-Ферра за адресою Авеню Denis Semeria, 55. У цьому ж містечку (між Ніццою і Монако) мають хатки Ринат Ахметов, Дмитро Фірташ, родина Бориса Березовського, донька Іслама Карімова та ще чимало пострадянських олігархів. Другий об’єкт – високогірне шале "Lumiere" на альпійському курорті Куршевель, який теж віддавна є магнітом для російськомовних скоробогатьків. Згідно з документами купівлі-продажу, вартість вілли разом із земельними ділянками оцінюється у 37,5 мільйона євро, шале – майже у 18 мільйонів євро.
Приморська нерухомість Лук’яненка-молодшого оформлена на французьку компанію SCI THEMIS, гірська – на компанії SARL CHALET LUMIERE та CHENE ENTREPRISE. Управителем усіх трьох виступає київська адвокатка Оксана Тичина, довірена особа сім’ї Лук’яненків. Вона представляє в судах інтереси підприємств з їхнього пулу, скуповує від їхнього імені акції у дрібних акціонерів, є директором одного зі згаданих вище кіпрських офшорів (Alveron Holding Limited), входить до Наглядової ради "СМНВО-Інжинірингу" і навіть володіє крихітним пакетом його акцій (0,372826%). А ще вона має активну громадянську позицію. У квітні 2019 року Оксана Тичина перерахувала 147 тис. 757 грн як спонсорську підтримку партії "Слуга народу" (див. Фінансовий звіт партії, с.27).
Повертаючись до майна сім’ї Лук’яненків в Україні, є сенс зазначити, що вартість активів "Насосенергомашу" портал zvitnist.com оцінював за підсумками 2020 року в 2,4 мільярда гривень, активів "СМНВО-Інжинірингу" – у 983 мільйони гривень, Заводу обважнених бурильних та ведучих труб – у 385 мільйонів гривень. Тобто разом – майже 4 мільярди гривень.
Тим часом Група ГМС Володимира Лук’яненка-молодшого торік перерахувала у вигляді податків до бюджету РФ 1,5 млрд рублів – еквівалентно 20 мільйонів доларів США.