Саме так. У 2015 році Україна відмовилася від постачання електроенергії з Росії та Білорусі. Понад те – була поставлена мета приєднатися до 2023 року до європейської енергосистеми. Однак після приходу до влади Володимира Зеленського мораторій на імпорт із Росії було скасовано. І уже 2019-го імпорт із РФ становив 1% українського споживання, що назвалося тимчасовим заходом. Проте 2020-го споживання імпортної електрики становило вже близько 5%.
Після розправи над білоруською опозицією під тиском громадськості та адекватних медіа на певний час був введений мораторій на поставки електроенергії з країни-агресора та її молодшого партнера – Білорусі. Однак 27 жовтня на аукціоні Укренерго було продано право імпортувати в Україну електроенергію з Росії на 2200 мегават, та з Білорусі - 900 мегават.
Що означають ці величезні цифри? А те, що за оцінками фахівців Енергоатому, Україна дозволила покривати за рахунок імпорту приблизно 15% свого споживання. І це ми ще не вступили в активний опалювальний сезон. Як це назвати окрім як танцями на кістках загиблих за те, щоб вирватися з-під впливу Кремля – я не знаю.
Хто винен у цій історії? Позитивні блогери Банкової, наприклад, Сергій Лещенко, розповідають, що це - брудні схеми Рината Ахметова. І що мовляв, дуже круто, що мінімум 15% нашого енергоспоживання буде російським. Бо так мовляв….можна розбивати монополію Ахметова.
Безумовно, цей олігарх і його енергомонополія є також величезною проблемою для країни. Особливо коли він при попередньому уряді займався атакою на державні атомні станції. Ну, щоб збільшити прибуток своїх вугільних ТЕС. Чи постійно через своїх людей в антимонопольному комітеті блокує спроби обмежити свою монополію. А також протискує високі тарифи на електрику. Так само він не упускає можливості відкусити від держави шматки бюджету під будь-яким приводом (ДТЕК).
Однак до нинішньої ситуації необхідності знову купувати енергію у ворога призвів саме Зеленський та його ставленики. І аж ніяк не ДТЕК. Передовсім – керівник “Нафтогазу” Юрій Вітренко, який відмовлявся півроку купувати газ за, як він тоді казав, надто високими цінами. Як казали його представники, в серпні ціна впаде, і тоді мовляв, Україна наповнить свої газосховища.
Але економіка по усьому світу почала різке зростання після ковідних локдаунів. Всім стало різко потрібно дуже багато енергії. І тому Китай готовий платити шалені гроші за всі енергоресурси, в тому числі – вугілля. І який його викуповує в першу чергу, але все одно не вистачає. Тому Україні, яка просто провтикала завдяки найвидатнішому лідеру сучасності та його міньйонам момент, коли треба було заповнювати газосховища і купувати вугілля, тепер просто нізвідки брати енергію. Окрім, звичайно Росії та її сателіта Білорусі. Які завше готові нам допомогти, а потім з’їсти, як пітон хом‘ячка.
У історії із закупівлями електроенергії від ворогів Україна, тобто Зеленський, на жаль, ще й обдурив низку наших європейських союзників. Наприклад, наших друзів у країнах Балтії, президента Литви Гітанаса Науседу, який у березні просив із трибуни Верховної Ради припинити підтримку Лукашенку, припинити купівлю електрики на білорусько-російській атомній станції з Островця. Тієї самої, що знаходиться за 40 кілометрів від Вільнюса.
Нагадаю пряму мову президента Литви Гітанаса Науседи у ВРУ 19 березня 2021 року: “Будівельник електростанції - Росія - не тільки піддала ризику здоров'я жителів регіону, а й намагається використовувати проєкт електростанції для розширення свого впливу. Хочу публічно попросити влади України та її народ підтримати позицію країн Балтії по БелАЕС і не купувати електроенергію, вироблену в Островці”.
На практиці за ці зауваги — голова комітету Верховної Ради з питань енергетики Андрій Герус зараз бігає по коментарях критики енергетичної політики Зеленського і розповідає, що Литва сама винувата. Бо теж купує білоруську енергію. Безумовно, якщо ти головний лобіст російського енергетичного зашморгу і інтересів Коломойського — то завше будеш шукати відмазку. Але в сухому залишку — це ганебний приклад, як ми ставимось до своїх друзів. По суті допомагаємо нашому спільному ворогу бити ножом у спину Литві, яка завше була нашим партнером і другом. І знає ціну російській окупації.
Не вірите? Ось колишній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, який відмовився від російських закупівель електроенергії у 2014-2015 роках, чітко пояснює, чому це небезпечно.
Хто ж головний прихильник нової схеми торгівлі з окупантом на крові? Журналіст і редактор Юрій Бутусов стверджує, що лобіюють всі ці сумнівні оборудки люди, які напряму причетні до справи “вагнерівців”.
Тобто, за 3 роки свого урядування люди Зеленського довели до колосальних збитків та розвалу всю сферу енергетики, на державних електростанціях повністю вичерпано запаси вугілля. І тепер, виявляється, є лише один спосіб пройти опалювальний сезон – закупити електрики у наших ворогів під загрозою відключення промислових підприємств та комунальної сфери. Так би мовити, пролонгувати криваві режими Лукашенка та Путіна за наш рахунок.
До цього ще додам, що буквально за півтора роки Україна мала би остаточно від’єднатися від білорусько-російських електромереж. Щоби потім приєднатися до європейських. Правда, для цього треба рік прожити в автономному режимі. Тобто, показати Європі, що ми самі себе забезпечуємо. І зараз вся Європа бачить, як ми себе забезпечуємо. Купуючи енергію у ворога. Санкцій, проти якого продовжуємо іншою рукою вимагати. Шизофренія? Та ні, пряма зрада. Щоби зірвати наші шанси на енергонезалежність. І значить – і незалежність в цілому.
Ця зима буде однією з найбільш критичних за всі роки відновлення Незалежності України. Замість рішучих антикризових заходів, які давно пропонувала та ж Лана Зеркаль, чи конкретних комерційних пропозицій Заходу – наприклад створення багатостраждального консорціуму власників нашої газотранспортної системи, що пропонував екс-прем’єр Володимир Гройсман, чи складення графіку відключень електрики для її економії на час майже неминучого локдауну через коронавірус – влада Зеленського знову заганяє нас в кабалу Кремля. І тільки від нашої реакції, тобто, реакції активної української спільноти, залежить, чи вдасться Москві знову поставити нас на коліна вже економічними засобами.
А щодо Банкової — хочеться сказати тільки одне. Недолугість і невігластво в політиці завжди призводять до державної зради. Зима вже близько.