"Я відчуваю тріумф, коли бачу черги на кордоні Грузії. Бо згадую 26 лютого, коли з сестрою і собакою добу йшли пішки, а далі мали 20 хвилин для того, щоб поспати у прикордонному туалеті з Польщею", — каже Віка. Вона харків’янка і в неї замість дому руїни.
"Тягла дитину на руках. Чоловік уранці 24 лютого зібрався на війну і твердо наказав поїхати, бо наше житло недалеко від Генштабу", — каже лікарка Таня. Після двох місяців статусу біженки вона повернулась до Києва. Частина заробітків іде на те, щоб у чоловіка були шкарпетки, термобілизна, каска, бронік.
За офіційними даними, за тиждень з часу оголошення мобілізації на Росії — звідти виїхало понад 260 тис. росіян. Більш як 100 тисяч перетнули кордон із Казахстаном. Ще 76 тисяч вирішили "пересидеть ситуацию" в Грузії. І тут мишоловки, які тривалий час ставили щурі у цих країнах — защемили їхні нахабні писки. Виявилось, що русофобія не знає меж. І якось так трапилось, що їх ніхто не любить, і не поважає, і Росія уже не "великая страна".
Спочатку росіяни скаржились, для перетину російсько-грузинського кордону їм треба підписати чисто символічну заяву, що я такий-то громадянин РФ визнаю, що моя держава чинила акти агресії проти Грузії. Що Абхазія та Осетія окуповані росіянами території та загалом ми каємося за геноцид грузинів на цих територіях.
Спікер Госдуми В’ячеслав Володін цей чисто символічний папірець оголосив злочинним і абсолютною русофобією. А це ж іще не було десятків фільтраційних таборів, як, наприклад, із Мелітополя в Запоріжжя.
Далі дорослі й здорові чоловіки поскаржились на триденні черги та бажання попісяти, поспати та попити по-людськи. В "трёх днях, которые изменили мою жизнь" — виявились винуватими аж ніяк не Путін, Толстой, Медведев, а злі осетини.
Далі в хід пішли ображені російські мами, які поскаржились, що грузинські прикордонники ставили питання про Крим, війну в Грузії, "спецоперацию на Украине".
Винними у тому, що трьох здорових чоловіків завернули назад і видали повістки — виявилась Грузія, а не російська влада. І то нічого, що дбайливий російський Шойгу відправив мобільний військкомат просто на кордон.
На питання грузинів, казахів, монголів: "Любі друзі, чому ви втікаєте до нас, чому не наведете лад у себе вдома?". Відповідь одна: "мы просто решили пересидеть ситуацию".
Якщо врахувати, що від мобілізації на Росії втікають чоловіки з мінімальним IQ і заощадженнями — з протестним потенціалом на Росії велика біда. Тому рожеві мрії багатьох українців про ліберальну революцію розбиваються як бурулька об асфальт. Прикметно, що видатний ліберальний борцун Максим Кац зараз сам на російсько-фінському кордоні. На ламаній англійській розказав, як Фінляндія "клоуз зе бордер" для бідних росіян. І далі слізне прохання до фінського уряду посприяти втікачам з-під парасольки.
На щастя, фіни згадали все і від сьогодні обмежили туристичні візи для росіян.
Рашиста у бігах чекають страшні муки й катування. От чек в грузинському кафе з актуальною цитатою/
Ось взагалі розгнівані громадяни називають тебе дезертиром і убивцею/
У Тбілісі ледве не щодня мітинги місцевих до РФ — з проханням поїхати геть. Бо Путін і така влада у РФ то не є проблема грузинів.
Але трошки поскигливши в мережі — росіяни повертаються до улюбленої справи. Вчити усі інші народи, хто тут господар. Так, Казахстан доволі тепло приймає російських втікачів. Їм пообіцяли гуманітарний і політичний захист. Але типові рашисти дуже незадоволені, що в інших державах треба бодай трошки вивчити місцеву мову і поважати культуру та звичаї господарів. Тому і на новому місці розпочались імперські заскоки — на кшталт, а ми вам Казахстан взагалі створили.
Далі взагалі були розповіді про те, що, а нащо мені знати в Казахстані на рівні "прошу/дякую". Що ці кляті "чурки" спеціально не спілкуються російською.
Але казахи так тролять рашистів, що це просто топчик. Крім типових жартів про Мішу і Костю.
До реальних пропозицій місцевих красунь фіктивного шлюбу, щоб уникнути мобілізації. Ціна питання від 100 тисяч рублів до кількох мільйонів. То ж пітерським і московським хіпстерам і айтішникам доведеться ще і витратити гроші на підставну дружину.
Якщо уже зачіпати мовне питання — то однаково не хочуть вчити місцеві мови росіяни, як на релокейшені в Узбекистані.
Та і в Мінськ.
У ближній державі Білорусь понаєхавші росіяни зазнають фіаско за фіаско. Як мінімум із ними не хочуть знайомитися і крутити романи місцеві дівчата.
Додатково — змушують говорити білоруською місцеві слова.
І це дуже сильно злить новоприбулих, мовляв, недодушили тут смішну мову білоруську.
У всіх національних державах — тотальна русофобія і неповага до росіян. І це добре, бо з часом таких туристів ненавидять усі. От і Пушкіну з балетом кінець.
Тим часом на Росії уже відверто називають ціну мобілізованого. Очікувано, що один новий солдатик Путіна — це один баран.
Весь західний світ відмовився від такого обміну ще в середні віки. Але росіянам правила не писані, вони не еволюціонували з часів Івана Грозного.