Про це нагадує "Історична правда".
Прожив поет лише 28 років.
Помер 1963 року від отриманих роком раніше, у 62-му, травм нирок, завданих йому під час звірячого побиття радянськими силовиками у міліцейському відділку на залізничній станції у місті Сміла Черкаської області. Формальною причиною затримання стала сварка з буфетницею. Причому спровокований нею конфлікт відбувся на вокзалі у Черкасах, а повезли Василя на розправу аж до Сміли. Й були це, за різними свідченнями, особи в цивільному.
Саме 1962 року Симоненко та інша патріотична українська молодь, за ініціативою Алли Горської, виявили у Києві та на його околицях таємні поховання жертв сталінських репресій. Зокрема, на Лук'янівському ціинтарі, у Биківні й неподалік від Василькова. Вони відкрито вимагали від комуністичних органів влади розсекретити інформацію про розстріляних й дозволити встановлення там меморіалів.
Художниця Алла Горська загине за загадкових обставин пізніше, у 1970 році.
Ще одна версія щодо дійсної причини фізичної розправи над Симоненком пов'язана з його віршем, присвяченим Хрущову.
Її озвучив Віктор Онойко у книзі спогадів друзів і колег про Василя Симоненка "Життя мов спалах блискавки", яка вийшла в Черкасах у 1991 році:
"У мене з цього приводу є своє припущення. Василь на початку 60-х написав вірш про Микиту Хрущова. Я читав його. Зримо уявляється портрет цієї людини. І про бородавки там є, і про кукурудзу. Вірш якимсь дивом був надрукований".
Інші події 8 січня:
8 січня 1919 року - на Закарпатті проголошено Гуцульську республіку.
"У чому значення Гуцульської республіки? У факті того, що українці заявили в історії, що Закарпаття це наша земля. Територія, яка попри історичну ізольованість пам’ятала про своє коріння. Саме завдяки діям гуцулів удалося провести з’їзд українців у Хусті, який заявив, про возз’єднання Закарпаття з Великою Україною. Один із представників Гуцульської республіки раз сказав: "Най живе один великий український народ від Тиси аж по Чорне море і гори Кавказа! Най живе і пишається наша велика одноцільна Українська Республіка!", - пише з цього приводу ТГ-канал "Останній капіталіст".
8 січня 1977 року - у московському метро вперше в історії мав місце підрив вибухових пристроїв.
Протягом дня на різних станціях було приведено у дію три бомби.
Загинуло 7 людей, ще 37 було поранено.
За підготовку та скоєння потрійного теракту до вищої міри покарання у вигляді розстрілу поспіхом, у закритому режимі засудили осіб вірменського походження, названих "вірменськими націоналістами": Степана Затикяна, Акопа Степаняна та Завена Багдасаряна.
Відомі дисиденти та перебіжчики на Захід зі спецслужб стверджували, що справжніми організаторами й виконавцями цієї серії вибухів були співробітники КДБ.
Андрій Сахаров скликав тоді спеціальну прес-конференцію й казав про дану подію як про "найнебезпечнішу за останні роки провокацію репресивних органів".
Слідкуйте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb