Про це повідомляє чеський телеканал ČT24.
"Прозаїк і есеїст Мілан Кундера помер у віці 94 років. Разом з Кафкою і Гавелом він був одним із найвідоміших чехів за кордоном. Його неодноразово згадували як кандидата на Нобелівську премію з літератури", - йдеться у повідомленні.
Особливу популярність письменникові принесли романи "Жерт" і "Нестерпна легкість буття".
Зазначається, що в останні десятиліття Кундера писав виключно французькою мовою і навіть забороняв переклад своїх творів чеською мовою, знявши свою заборону лише останнім часом. Натомість твори письменника перекладені десятками мов.
Мілан Кундера був всесвітньо відомим чесько-французьким письменником, поетом, прозаїком, драматургом. З 1975 року він мешкав у Франції, хоча народився у місті у Брно, Чехословаччина. Твори писав чеською та французькою мовами.
Батько Мілана був музикознавцем і ректором університету в Брно. Під час навчання в середній школі Мілан написав перші вірші. Після Другої світової війни він підпрацьовував різноробом, джазовим музикантом. В університеті вивчав музику, кіно, літературу й естетику. По закінченні університету працював асистентом і пізніше професором на факультеті кіно Празької академії. Писав поеми, есе та п'єси.
У 1950 році був виключений із лав Комуністичній партії за індивідуалістські тенденції. Після закінчення академії в 1952 році викладає світову літературу в кіноакадемії. З 1956 року по 1970 рік знову перебуває у лавах Комуністичній партії.
У 1953 році публікує свою першу книгу. До середини 50-х займається перекладами, есе, драматургією. Після виходу добірки віршів і 3 томів оповідань "Смішні любові" (1968), до письменника прийшло визнання.
Перший роман "Жарт" (1967) присвячений темі сталінізму. Після виступу Хрущова на XX з'їзді КПРС з викриттям культу особи Сталіна ця тема набула популярності. Вже у першому своєму романі автор постав зрілим майстром критичної оцінки політичних подій, котрий на все має власну думку Наступні романи письменника - "Життя не тут", "Вальс на прощання" - підтвердили, що у світовій літературі з'явився талановитий письменник зі своєрідним поглядом на світ людини та способи його зображення.
Після радянської окупації Чехословаччини у серпні 1968 року Мілан Кундера бере участь у "празькій весні", за що був позбавлений можливості викладати. Його книги були вилучені з усіх бібліотек країни. Через обвинувачення у співучасті в революційних подіях 1968 року письменника позбавили можливості публікуватися.
Лише у 1981 році Мілан Кундера отримує французьке громадянство (до того часу він перебував на території Франції як політичний емігрант). Найзначнішим твором Кундери вважається роман "Невимовна легкість буття" - підсумкова праця автора в осмисленні подій "Празької весни".
Перебуваючи довгий час у Франції, Кундера настільки освоює французьку, що починаючи з 1990 року пише нею наступні романи: "Безсмерття" (1990), "Неспішність" (1995), "Справжність" (1997), "Байдужість" (2000).
Книги Мілана Кундери перекладені майже всіма мовами світу й вважаються класикою XX сторіччя, а самого письменника вважають одним з видатних романістів другої половини XX століття.