"Я виходила на вулиці під час Помаранчевої революції, коли була на останньому курсі університету в 2004 році, як і в 2014 році. Отже, наближається 10-річний рубіж, коли ми схильні до революцій", - сказала Інна Совсун, опозиційна депутатка від української ліберальної проєвропейської партії "Голос". І вона підозрює, що не за горами ще один політичний переворот.
Сидячи в кафе з видом на київський Майдан Незалежності, де майже десять років тому сотні тисяч розчарованих українців вийшли на протест і скинули Віктора Януковича - сатрапа російського президента Володимира Путіна, - 38-річна мати-одиначка, чий чоловік зараз служить бойовим лікарем у Бахмуті, розказала про можливість нового Майдану.
Революція на Майдані 2014 року, звісно, мала непередбачувані наслідки, запустивши події, які привели Україну до того стану, в якому вона перебуває сьогодні - захищаючись від російського вторгнення, організованого реваншистом і невдоволеним Путіним. І так само, як кольорова революція мала наслідки, так само матиме їх і війна, яка формує сильне почуття нації і породжує величезні сподівання на краще майбутнє - сподівання, які буде нелегко виправдати.
Совсун не єдина, хто бачить нові потрясіння на горизонті. Колишній український міністр сказав: "Знаєте, Майдан може повторитися". Попросивши не називати його імені, щоб він міг вільно обговорювати чутливі теми - як і багато інших законодавців, реформаторів і лідерів громадянського суспільства - він був обережним у публічних висловлюваннях, побоюючись підірвати військові зусилля і надати пропагандистський привід для Росії.
"Ця війна породила великі надії, і люди будуть дуже нетерплячі до змін", - сказав він.
"Вони захочуть грошей, справедливості та завершення реформ, яких вони вимагали ще в 2014 році, і вони захочуть їх швидко".
І хоча орієнтуватися в бурхливих післявоєнних політичних водах було б складно для будь-якого лідера, на думку колишнього міністра, це буде особливо складно для президента України Володимира Зеленського, оскільки він став частиною проблеми - лідером з автократичними тенденціями.
Це може здатися дивним, адже вже рік Зеленського вихваляють як уособлення українського опору і навіть ікону демократії. Йому досі аплодують за те, що він відмовився від пропозиції Америки вивезти його з Києва, коли російські танки були за 60 кілометрів від столиці, а його натхненна риторика воєнного часу і чарівна ораторська майстерність допомогли переконати Сполучені Штати і Європу підтримати Україну в її скрутну годину.
Лідерські якості, комунікативні навички та незламний дух Зеленського отримують похвалу і вдома, в Україні. Його рейтинги захмарно високі - вище тільки в армії. Але досвідчені спостерігачі кажуть, що його 84-відсотковий рейтинг схвалення є результатом мітингових настроїв, і вони прогнозують, що його показники впадуть, як тільки зникне екзистенційна загроза - так само, як це сталося невдовзі після того, як популістський комік, який став президентом, був обраний з великим відривом у 2019 році, пообіцявши захищати інтереси народу від багатіїв і правлячого класу.
На жаль, Зеленський не зміг повторити свою роль телевізійного "президента народу" в реальному житті: в один момент його підтримка впала до 11%
після звільнення реформаторськи налаштованого прем'єр-міністра, формування уряду з друзів і колишніх бізнес-партнерів і провалу в боротьбі з корупцією. Натомість українського президента звинуватили в тому, що він стає дедалі більш авторитарним і нехтує законами, видаючи президентські укази про запровадження санкцій проти ворогів - і все це в ім'я боротьби з російською агресією, але, на думку деяких критиків, також і для того, щоб підірвати його політичних опонентів.
За чотири місяці до вторгнення Росії Зеленський і двоє його близьких соратників також були причетні до офшорної фінансової діяльності. На основі документів Pandora Papers - сховища документів, що розкривають офшорну діяльність політичних лідерів та інших відомих осіб по всьому світу - Проект з викриття організованої злочинності та корупції виявив, що український лідер створив офшорні компанії ще до того, як став президентом, але продовжував отримувати від них прибутки і після вступу на посаду. Зеленський, зі свого боку, заперечував будь-яке відмивання грошей або незаконні дії з цими коштами.
Політичні опоненти кажуть, що докорів за його довоєнну діяльність поки що немає, але після того, як замовкнуть гармати, виникнуть питання щодо подій, які передували війні, і чому Зеленський проігнорував суворі попередження розвідки Заходу про високу ймовірність російського вторгнення і не зміг перевести Україну на військовий стан набагато раніше.
Однак час від часу ці питання піднімаються навіть у розпал війни - востаннє вони спалахнули в серпні, коли на Зеленського обрушився каскад публічної критики щодо того, чому він применшував попередження про неминучий напад, стверджуючи, що він змушений був це робити, бо інакше українці запанікують, втечуть і спровокують економічний колапс.
Опозиційні політики та лідери заявили, що Зеленський також буде під прицілом через те, як він та його згуртована команда старих друзів і колишніх бізнес-партнерів керували країною під час війни - так само, як вони це робили до вторгнення, намагаючись встановити "керовану демократію" з однією домінуючою партією.
"Звичайно, ми повинні підтримувати уряд, і ми повинні залишатися єдиними", - сказав Микола Княжицький, опозиційний депутат із західного міста Львова.
"Але я хвилююся за майбутнє демократії в моїй країні. Навіть у воєнний час повинна існувати політична опозиція, повинен тривати демократичний процес, повинен бути парламентський контроль", - додав він.
Як і інші, Княжицький зазначив, що Зеленський використовує президентські повноваження воєнного часу та воєнний стан, щоб захопити більше влади, контролювати телевізійні засоби масової інформації, відсторонити парламент та ігнорувати законодавчий нагляд за тим, як і кому розподіляються державні кошти, і чи є їхніми бенефіціарами бізнес-союзники президента України або компанії, пов'язані з членами його правлячої партії.
Дехто також побоюється, що глобальне визнання, яке зараз отримує Зеленський, підживлює манію величі. "Він думає, що він політик номер один у світі, а Джо Байден набагато, набагато нижчий за нього, а ще нижче - такі лідери, як Макрон і Шольц", - сказав колишній міністр, додавши, що це нездорово і є поганим передвісником. Він також зазначив, що український лідер, схоже, не хоче ділитися сценою або увагою, як актор, який хоче отримати всі найкращі ролі, а колишній помічник Зеленського сказав, що його офіс постійно перевіряє дані опитувань, щоб переконатися, що його ніхто не затьмарює.
На думку критиків, ця рішучість бути непохитним протагоністом може певною мірою пояснити, чому Зеленський ігнорує заклики сформувати коаліційний уряд або уряд усіх талантів України у важкий для країни час.
Але Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, який також є колишнім міністром економічного розвитку та неформальним радником уряду, відкидає твердження, що Зеленський має автократичну рису. "По суті, Зеленський реагує на те, чого хочуть люди... На мою думку, Україні дуже пощастило з ним. Я думаю, що попередні президенти капітулювали б у перші кілька тижнів війни і пішли б на переговори", - сказав він.
На думку Милованова, Зеленський будує національну державу, а тому немає іншого вибору, окрім як обходити інституції, оскільки занадто часто вони захоплені корисливими інтересами. "Ніхто не знає, яку більшу перспективу має на увазі Зеленський. Я думаю, що він змінив свої погляди за останні три роки на посаді. Я думаю, що багато в чому він розуміє більше, ніж більшість з нас", - додав він.
І в січні, під час одного зі своїх нічних телевізійних звернень, Зеленський справді запевнив українців, що "повернення до того, як було раніше, не буде".
Але ці зауваження пролунали в розпал корупційного скандалу навколо незаконних платежів і завищених військових контрактів, який призвів до низки відставок і звільнень кількох українських високопосадовців, зокрема п'ятьох губернаторів областей і чотирьох заступників міністрів. Скандал набув розголосу після того, як журналіст-розслідувач опублікував деталі шахрайських контрактів, коли уряд не вжив жодних заходів.
Тим часом запевнення Зеленського не заспокоюють і деяких досвідчених західних політиків.
"Ми не бачили достатньо значних зусиль для боротьби з корупцією - хоча, можливо, за одним важливим винятком",
- сказав колишній високопоставлений американський дипломат, який має значний досвід роботи в Україні. "Я думаю, що вони дійсно намагаються запобігти нецільовому використанню тієї величезної західної допомоги, яку вони отримують. Я вважаю, що вони розуміють ризики, якщо виникне великий скандал".
Але колишній дипломат сказав, що під час нещодавніх зустрічей з опозиційними політиками та лідерами громадянського суспільства в Києві його вразило те, що, "з одного боку, вони справді цінують силу Зеленського як військового лідера", але "глибоко стурбовані корупцією та його авторитарним стилем".
"У їхній свідомості, як тільки закінчиться війна, настане розплата", - сказав він. "І я думаю, що це, ймовірно, буде правдиво".
Перекладено з Politico