На таких темах акцентували міжнародні видання 26 травня:
The New Yourk Times порівнює у своєму аналізі Україну із розділеною Німеччиною, яка змогла у такому вигляді вступити до НАТО 1955 року.
"Західна Німеччина вступила до НАТО в 1955 році, віддавши перевагу безпеці над негайною територіальною цілісністю. Дехто вважає, що такий самий шлях міг би стати найкращою гарантією для України", – проводить аналогії видання.
Західна Німеччина може стати моделлю, прецедентом для прийняття розділеної країни до НАТО, вважають у NYT, звертаючи погляд у бік такої моделі на випадок, "якщо жодна зі сторін не здобуде повної перемоги". Проте американське медіа підкреслює, що дуже багато для України зараз залежатиме від результатів контрнаступу.
А разом із контрнаступом наближається і щорічний саміт НАТО, тому члени Альянсу обговорюють, що вони можуть запропонувати українцям, які хотіли б отримати конкретніші запевнення в тому, що країна приєднається до Альянсу.
"Західнонімецька модель набирає обертів у деяких європейських столицях як спосіб забезпечити Україні реальну безпеку, навіть якщо вона не відразу поверне собі всю свою територію. Німеччина є прикладом того, як НАТО приймає країну зі "значними і невирішеними територіальними проблемами" і формою ворожої окупації", – вважає експертка з Росії та Німеччини і автор книги "Світ Путіна" Анжела Стент.
Як зазначають інші експерти, Україна все ж інший випадок. Коли Західна Німеччина вступила до НАТО, вона не перебувала у стані війни зі Східною Німеччиною, і обидві країни були визнані окремими державами в 1949 році. Мовляв, чіткий кордон між її частинами давав ту ясність, якої немає у ситуації з Україною.
Експерти також припускають, начебто мало хто очікує, що майбутній український контрнаступ повністю витіснить росіян із суверенної України, включно з Кримом. Якщо лінія фронту стане жорсткішою, вважають вони, Сполученим Штатам слід наполягати на мирних переговорах, навіть якщо ні Україна, ні Росія не виявлятимуть бажання до них.
Фото: gettyimages
Цю тему розглядає The Telegraph, підкреслюючи той момент, що члени організації не стали одностайно підтримувати Росію у її жорстокій війні проти України. ОДКБ була створена з метою зміцнення регіональної стабільності, нагадує видання, і складається з шести країн-членів: Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан.
"Минулого року Киргизстан скасував спільні військові навчання з Росією, і серед усіх країн ОДКБ лише Білорусь відкрито підтримала війну Росії. Показово, що прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян оголосив, що його країна, давній союзник Росії, наразі розглядає можливість виходу з ОДКБ".
Заява Пашиняна з'явилася після того, як Росія не виконала своїх зобов'язань перед Вірменією в рамках ОДКБ. Тоді Вірменія звернулася по допомогу у питанні Нагірного Карабаху, проте через відсутність реакції Росії, Вірменія та Азербайджан були змушені звернутися до західних інституцій, зокрема до ЄС. Після того, як Росія не підтримала Вірменію під час її конфлікту з Азербайджаном, сотні протестувальників зібралися в столиці, закликаючи уряд вийти з ОДКБ.
Як наголошує медіа, Нікол Пашинян тоді заявив, що на додаток до нездатності ОДКБ надати обіцяну військову підтримку, членство Вірменії в ОДКБ обмежило її здатність захищати себе, оскільки не дозволило закуповувати зброю із західних джерел.
"Відмова Росії надати допомогу Вірменії не є несподіванкою. Путін сприймає ОДКБ як односторонній засіб встановлення контролю над пострадянським регіоном і просування інтересів Кремля, а не як інституцію, засновану на взаємності. Як наслідок, країни, які колись перебували у сфері впливу Путіна, почали шукати співпраці деінде", – зазначають у The Telegraph.
Фото: odkbcsto