"Загалом ми зібрали 989 тис. 900 гривень. Але вирішити заокруглити цю суму до 1 мільйона, тож додали трохи своїх, – каже в розмові з журналісткою Еспресо.TV засновник і фронтмен гурту СКАЙ Олег Собчук. – 30 гривень з кожного проданого квитка концертна агенція – організатор туру переказала на спеціальний рахунок ЗСУ. За донати, які збирали на банку й мерч, і кошти, виручені під час аукціонів, придбаємо автівки та зарядні станції для тактичної групи "Сапсан" та інших бійців, які перебувають зараз на херсонському напрямку. Дещо вже купили й надіслали нашим захисникам. Наприклад, генератори, зарядні станції. Частину коштів передали на ремонт військових автівок. Прийшов також запит на безпілотник для нашої аеророзвідки. Зібраної суми має вистачати, якщо ні, то дозбираємо".
Багато музикантів, художників і письменників у своїх інтерв'ю зізнавалося, що коли почалася повномасштабна війна, не могли творити...
У мене також була творча пауза, і це було дуже важко. Я пів року не писав пісень.
Кому належить ідея провести благодійне турне містами України?
У жовтні з нами зв'язався представник концертної агенції і запропонував організувати такий тур. Ми погодилися. Після того, як провели кілька успішних концертів на Заході країни, вирішили, що на цьому не можна зупинятися. Побачили, що українці зараз дуже потребують цієї віддушини, підтримки, емоційної єдності – попри війну, рашистські бомбардування й відключення електроенергії. Тож вирішили їхати далі та відвідали Центр, Південь і Північ України. У двох містах ми були першими, хто приїхав з концертом після 24 лютого – так говорили місцеві жителі й директори Будинків культури та драмтеатрів, де ми виступали.
Одним із цих міст був Херсон?
Ні, Чернігів і Кременчук.
На те місце, де ми мали виступати, того ж дня "прилетіло". Затрималися в наших військових під Одесою і тому приїхали в Херсон пізніше. Виступали через дорогу від місця прильоту
А в Херсон ви поїхали з власної ініціативи? Його ж не було у переліку міст, яке ви планували відвідати в рамках благодійного туру.
Не було, але ми подумали, що так буде чесно й потрібно. Якщо інші ризикують, то ми також повинні ризикувати. Маємо бути зі своїми прихильниками й у радості, й у горі. До речі, на те місце, де ми мали виступати, того ж дня "прилетіло". Затрималися в наших військових під Одесою і тому приїхали в Херсон пізніше. Виступали через дорогу від місця падіння ракети.
Просто неба?
Так, просто неба. Привезли для місцевих гуманітарку, яку зібрала для них Звягельська громада.
Ви висунули пропозицію учасникам гурту: "Хлопці, їдемо в Херсон", і всі на неї пристали? Чи хтось відмовився?
Ніхто не відмовився.
Не було страшно, адже росіяни безупинно обстрілюють місто?
Збрешу, якщо скажу, що не було. Страх – абсолютно природне відчуття. Але він не був панічним. Не хотілося кудись тікати.
Коли проїжджаєш Чорнобаївку і бачиш "прильоти", як димиться місто, відчуваєш тривогу та бажання щось робити. І ми зробили, відігравши концерт. Подумки заспокоювали себе тим, що нашим воїнам у 100 разів важче. Раді, що приїхали та підтримали людей.
Помітили якусь різницю між тим, як публіка сприймала українську музику до початку повномасштабного вторгнення, і як вона сприймає її сьогодні?
Звісно, через війну ця різниця є і вона дуже помітна. Люди цінують, коли ти до них приїжджаєш у такий непростий час в небезпечні місця. Це підтверджують повні зали. Це підтверджує та сума, яку нам вдалося зібрати.
Ми були приємно вражені, бо такого, чесно кажучи, не чекали й у мільйонний раз переконалися, що українська нація – незламна.
Українці – це феномен, про які говоритимуть ще сотні років. Шкода, що ми це доводимо такою ціною. Але увесь світ це побачив, оцінив і почав нас поважати. На жаль, іншого шляху в нас немає – мусимо йти напролом. Між іншим, днями ми презентували аудіоверсію однойменної пісні, на написання якої мене надихнули полярники зі станції "Академік Вернадський", які пішли служити в ЗСУ.
Атмосфера на концертах змінилася. Ми всі тепер – як єдиний кулак, разом і заодно. Всі чудово розуміють, проти кого ми боремося й для чого, хто друг, а хто ворог. Якщо раніше "один був туди, другий – сюди, третій ще кудись", то зараз маємо 99,9% єдності.
Виступали лише для цивільних?
І для військових теж – там, де встигали. Крім того, ми постійно на кожен концерт запрошуємо військових. Виділяємо для них безплатні квитки – стільки, скільки треба, скільки є охочих. Пісня "Не відступати і не здаватись" присвячена Збройним Силам України. Під час її виконання наші захисники завжди виходять до нас на сцену. Дехто соромиться, але всі дуже вдячні. Плачуть від щастя і ми з ними теж.
Наскільки складно було відіграти концерт в Одесі, адже в місті – майже блекаут?
В Одеській філармонії ми зібрали повний зал. Зізнаюся: було нелегко. Вимикали електроенергію і ми, поки перемикалися, кілька хвилин співали разом із залом. Далі працювали генератори. Потім електропостачання відновлювалося. Коли в інших містах були повітряні тривоги, ми припиняли концерт, спускалися з людьми в укриття і продовжували співати вже там. Обіцяли – зробили. Прихильників не залишили.
Через війну, яка триває вже 10 місяців, більшість українських родин переживає фінансову скруту. Та попри це продовжують переказувати кошти на підтримку наших Збройних Сил.
На всіх концертах я запитую людей, що краще: просидіти вдома біля свічки чи прийти на концерт, де можна послухати улюблені пісні, поспівати, зарядитися енергією і задонатити? Навіть якщо вимкнуть електроенергію, в нас є генератори, ми для вас зіграємо. Ви купили квиток і тим самим автоматично пришвидшили нашу перемогу. І задонатили, і на концерті побували, і настрій у вас поліпшився. Цей заряд потім вас буде ще кілька днів тримати!
Люди це розуміють, тому й приходять на наші концерти. Коли звучить пісня "Подаруй світло", вмикають ліхтарики на своїх смартфонах. Звісно, важливо, щоб світло було в наших квартирах і будинках. Але найголовніше, щоб було світло в наших душах і серцях. Саме воно приведе нас до перемоги, бо нам чужого не треба. Ми – на своїй землі. За нами правда.
На початку нового року вирушаєте в новий тур. Розкажіть про нього докладніше.
Це буде тур із симфонічним оркестром. Квитки на деякі із запланованих концертів уже розпродані. Звісно, відпочити треба. В нас буде тиждень на відпочинок, а далі – знову до роботи. Нам подобається те, що робимо. Це наше покликання й наше завдання. Сидіти на місці не вміємо, не любимо і не хочемо. Війна ще не закінчилася, тож будемо виступати та допомагати.
Усі фото надала пресслужба гурту СКАЙ
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb