Можливість створення демілітаризованої вільної економічної зони на Донеччині сумнівна, - військовий аналітик Їжак

Про це Еспресо розповів Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.

Експерт зауважує: ключове питання таких зон — ким і за якими правилами здійснюється управління. Правила демілітаризованих зон кодифіковані в міжнародному гуманітарному праві. Демілітаризовані зони в Кореї та на Кіпрі в цілому відповідають цим нормам, мають міжнародний статус і механізми міжнародного адміністрування. Ці зони переважно ненаселені, мають визначену і локалізовану географію та виконують чітко окреслену безпекову функцію розділення збройних сил. Економічні інструменти, якщо й застосовуються, є опціональними та не несуть самостійного безпекового навантаження.

"Натомість російські моделі для дестабілізованих нею територій і населення є принципово іншими. Російська Федерація створює спеціальні зони з особливими, зручними для неї інструментами управління і контролю. У російській моделі контролю населених територій безпекові й економічні зони не розмежовані, а взаємно доповнюють одна одну. Економічні зони полегшують утримання безпекових зон, які в російському розумінні не є демілітаризованими у міжнародно-правовому сенсі", - зазначає Їжак.

На його думку, у контексті розгляду умов зупинки російсько-української війни географія зони розмежування сил, імовірно, може бути вирішена в межах підходу, за якого мертва, сіра або "кілзона" фронту за міжнародного контролю і в рамках кодифікованих міжнародних правил могла б перетворитися на демілітаризовану зону з визначеною географією.

Експерт звертає увагу, що існує історично безпрецедентна ситуація з частиною Донецької області, яка не перебуває під російською окупацією, але з якої Російська Федерація вимагає виведення українських військ, а США підтримують цю вимогу. Статус цієї території як населеної демілітаризованої та вільної економічної зони з наразі незрозумілим міжнародним статусом не має сучасних аналогів і не регулюється правилами, які застосовувалися в Кореї та на Кіпрі.

Він також нагадує, що застосування практик зі словом "зона" у назві, які використовувалися РФ в Придністров’ї та на окупованих українських територіях, веде до консервації нестабільності. Щобільше, ці практики створювалися РФ як довгостроковий інструмент дестабілізації та політичного тиску на сусідні держави.

"Виходячи з міжнародного досвіду і з огляду на ризики російських переговорних практик та моделей "особливих зон", очевидним буде висновок, що без чіткого визначення режиму адміністрування та наявності міжнародних гарантій населені демілітаризовані зони з особливим економічним режимом у безпосередній близькості до потенційної зони бойових дій є неможливими. Тож пропозиції особливого економічного режиму для таких зон можуть виступати формою "хабаря" для проштовхування сумнівних безпекових і політичних рішень", - вважає експерт.

Разом з тим, на решті частині фронту (не пов’язаній з особливими політичними вимогами РФ щодо Донецької області) перетворення фронтової смуги на протяжну демілітаризовану зону потенційно може спиратися на широкий міжнародний досвід і кодифіковані норми міжнародного права.